- Тим більше, що існуючі структури не вважали аморальними такі дії, і це широко практикувалося не тільки на Волині.
- Я маю документи. Після того як нас побили в Ковелі й на автобусі відправили додому, ми написали заяву в прокуратуру. Але нам пояснили, що... такого не було, що нам це мало не здалося. Фарисейство, лицемірство влади, фактично воно знане, воно є, було і залишається, напевне.
- Ви багато їздили по районах. Іставлення влади - це ще не всі проблеми...
Поїздки в Ратне, Стару Вижівку, Рожище, Ківерці, Іваничі - то все було. І, я вам скажу, якось воно проходило мирно і не було тривожно. Може, тривога з’являлася десь трохи за те, щоб ті виступи, які лунали на стадіонах чи на площах, на вулицях області, набирали цивілізованого вигляду, щоб власноручно не дати нашим супротивникам зброю, щоб не тицяли пальцями: ось, дивіться, не треба нам про них говорити, прислухайтеся, що вони мелють там. То вже потім постала газета “Народна трибуна” - перша наша рідна газета, бо до “Народної трибуни” нашою газетою були мітинги. Нині мітинги виглядають фарсом, а тоді вони були єдиною пресою. Зараз друкуй, що хочеш, а тоді, ви ж знаєте, як то було... Ось такі трудні моменти...
- Євгена Михайловича добре знаю як лідера демблоку обласної ради. В обласній раді були порядні, симпатичні і водночас гарячі голови. І коли якась ідея пробивалася, гарячкуючи, окремі депутати навіть налаштовували проти себе, так би мовити, середній клас, сіяли сумніви. Виступає Євген Михайлович і спокійно, логічно розкладає все по поличках. Те, що не зовсім сприймалося п’ять хвилин тому, з’ясовується, нормальна ідея, і нема в ній нічого поганого проти людей, проти держави. Які ситуації відклалися в нам’яті: важкі, складні чи кумедні? Що лишилося в споминах лідера демократичного блоку обласної Ради?
- Демократичний блок довелося очолити мені, мабуть, з тієї причини, що я дійсно був десь достатньо поміркований. Бо одні були занадто гарячі, а інші, так би мовити, - пасивні. А для того, щоб віднаходити компроміси, треба, думаю, з одного боку, бути досить активним, а з іншого-достатньо поміркованим. Нас було 36 чоловік, всього демократичного блоку, то з 120 - близько третини. Причому голоси “хиталися” від 20 до 36, хто як у яких питаннях підтримав чи не підтримав.