Упряж розтанула в хурделиці.
Зоя плюнула собі під ноги. План Василенка провалився...
У квартирі Семена Петровича Василенка панував безлад. Діти бавилися з Пантелеймоном. Оксанка зав’язувала йому на рогах стрічки, Павлик намагався дресирувати, даючи команди «сидіти-лежати», олень мукав і витягував шию до кухні, де теща варила йому баняк перлової каші.
Тесть, запросивши у свій куток за шафу сусідського ветерана, вголос читав газету з останніми новинами, Ілона Павлівна прала.
Скориставшись цією метушнею, Василенко прокрався до телефону і набрав номер Зої. З передачі, яку вони подивилися всією родиною, він не зрозумів, чи вдалося Зої вийти на покупця. До того ж, ніби щось відчувши, Ілона Павлівна зауважила, що остання з виступаючих — справжня курва і вона не здивується, якщо завтра та опиниться в президії. Як на гріх, тесть, хоч і був підсліпуватим на одне око, сказав, що бачив «тую курву» в районній перукарні і двозначно поглянув на зятя: «Навіть знаю, хто з тою курвою має справи. Але за дві гривні не скажу...»
— Ну як? — прошепотів у слухавку Семен.
— Хочеш урятувати свою грішну душу? — іронічно промовила Зоя. — Порада перша: щоденно міняй шкарпетки! Порада друга: не їж на ніч варених яєць! Порада третя: більше ніколи сюди не телефонуй! — І в слухавці залунали довгі гудки.
І це була остання крапля в остаточному громадському визначенні Семена Петровича. Двадцять відсотків накрилися. Кохання брутально потоптали. Діти дістали. Дружина... тесть... теща... Ягель?!
Василенко поглянув на годинник: було пів на першу ночі.
— Всім — спати!!! — несподівано закричав він моторошним голосом.
З кімнати басом відгукнувся голодний Пантелеймон, теща вронила баняк з перловкою, ветерани за шафою поквапились дзенькнути чарками, Ілона Павлівна вимкнула пральну машину, діти заревіли.
— Тато збожеволів, — пошепки повідомила їм Ілона Павлівна.
Усі пішли спати...
Нарешті Василенко міг зосередитись. Узяв радіоприймач, зайшов до ванної, накрутив іноземну хвилю, припав вухом до приймача.
«...чуми добре зберігають тепло в умовах похолодання... — говорив голос ламаною українською мовою, — п’ятсот тисяч чумів виділили своїм братам із Півдня трудівники Півночі...»
«До чого тут чуми?» — здивувався Василенко, вимкнув приймач. Охопив голову руками. Повідомлення начальника про скорочення штату не давало йому спокою. У серці здіймалась люта класова ненависть.
«Доведеться каструвати Пантелеймона... — подумав Василенко. — На знак протесту! В ім’я патріотизму! І нехай усе горить синім полум’ям! Ще побачимо, хто кого?!»
Населення хати старанно сопіло, вдаючи глибокий безтурботний сон.
«Учора в газеті писали, як один оскаженілий покидьок уночі порішив усю свою родину...» — з тривогою думала Ілона Павлівна, намацуючи під матрацом «Венетто» качалку для тіста.
Тесть, накрившися ковдрою і підсвічуючи літери сальною свічкою, дочитував газету і жував огірок. Теща вже хропла.
Василенко зайшов до Пантелеймона, почухав улюбленця поміж рогами, — олень довірливо потягнувся до рук господаря, обнюхуючи — чи не приніс той щось смачненьке.
Наступні дві години сцена в оленячій кімнаті дуже нагадувала оповідання Антона Павловича Чехова про візника Іону. Олень слухав довгу сповідь хазяїна і пряв вухами.
— Ось так, брате, — закінчив свою промову Семен. — Треба — то треба... Я тебе добре розумію: не хочецца... А кому, скажи, хочецца? Пробач, друже...
На ранок він остаточно визначився: завтра ж він вступає в партію «Гегемонів» і першим поведе Пантелеймона на кастраційний пункт!
У квартирі Ройтбергів теж не спали. Дружина, одним оком поглядаючи в телевізор, щось плела з вовни, насмиканої з Сема. Валентин Самсонович у глибокій задумі сидів під торшером, гортав нову газету. Редактором був його колишній товариш. Око зупинилося на статті, що мала назву «Мороз посилюється»:
«Мороз (34 градуси за Цельсієм) посилюється. До приміщення Верховної Ради наближаються санчата з елітними номерами (чотири оленя: 3, 4, 7 та 14 років) Меланії Вітерміняйло (68 років). Пані повільно підіймається до місця своєї роботи (43 сходинки вгору), в її руках — нова сумочка з оленячої шкіри. Охоронець (22 роки) несе над нею снігозахисний щит (діаметр — 3 метри). Слідом приїжджає упряж (п’ять оленів: двоє по 3 роки, троє по 8 років) її опонентки Катерини Пшонко (35 років і 7 місяців). Пані Катерина в шубі фіолетового відтінку, в яскраво-білих у синю смужку унтах (2 штуки), за нею швидкою ходою марширує прес-секретар (45 років на вигляд). Усі поспішають на позапланове засідання. Обидві пані дали короткі коментарі нашому кореспондентові (19 років).