— У вашій хаті вечірній канал останніх новин «Важливо»! — з порогу професійними голосами заговорили ведучі.
— Вас вітає канал «Ох-ТіВі»!!
Парочка гарно вбраних і ще свіжих, мов вранішні троянди, ведучих — чоловік та жінка — увійшли до кімнати і по-хазяйськи розсілися на дивані, гортаючи в руках купку рясно списаних папірців.
Навпроти розташувався освітлювач із яскравою лампочкою на шахтарській касці і режисер індивідуального ефіру в камуфляжній формі.
Бодя присів на краєчок діжки з перегноєм і приготувався слухати останні новини.
Ведучі, як і годиться телеведучим, котрі дивляться лише на вогник кінокамер, не звертали на нього жодної уваги, хоча й кінокамер навпроти них не було.
— Отже, сьогодні з вами... — сказала мила жінка в строгому синьому костюмі.
— Мілана Мілонова, — киваючи на неї, підхопив чоловік в демократичній футболці «позафракційників» з логотипом «Чи навчився ти, падло...».
— І Сулейман Напіддам! — у свою чергу кивнула на партнера жінка.
— В ефірі — випуск новин! — сказав Сулейман. І режисер видув з дудки характерний позивний.
Бодя здригнувся від несподіванки.
Спочатку ведучі повідомили про вранішнє вшанування першого оленяра країни Івана Оленіна і досить майстерною пантомімою зобразили, як члени парламентської делегації покладали квіти і вінки.
Потім ведучі вправно видали штук зо п’ять коротких повідомлень з різних галузей життя країни і світу.
Почісуючи під халатом груди і важко позіхаючи, Бодя дізнався, що відома балерина ближнього закордоння Опанасія Волоцюга зламала ногу, танцюючи на підборах висотою сорок один сантиметр, що декан інституту Дримбарського мистецтва і за сумісництвом тібетський мольфар Кол Тун випустив новий диск під назвою «Рідна дримба моя, ти всю ніч не співала...», що відома співачка Патрісія Поваляй всиновила десять негренят з далекої Нігерії з метою утворити з безпритульних сиріт бек-вокал, а передова колгоспниця Валентина Шнур з села Малі Підгайці виготовила шість тонн вовняної цегли для утеплення дитячих будинків Удмуртії...
«Ну і що тут такого незвичайного? — подумав Бодя, починаючи сердитись на батька. — Краще б я спав... Варто відмовитись від послуг „Ох-ТіВі“. Все одно на каву-чай Мілана не залишається, а Сулейман — не вживає. Яка користь від їхніх візитів?»
Щойно він так подумав, як Сулейман із значущим виглядом підморгнув йому.
Бодя потер очі: чи не примарилось?
Але ведучий підморгнув вдруге.
І це зазвичай був той знак, який чекали від нього тисячі замовників хатніх ефірів.
— Сьогодні вночі розпочався несанкціонований демонтаж пам’ятника Івану Оленіну! — сказав Сулейман, і жоден м’яз більше не ворухнувся на його мужньому обличчі.
— З надійних витоків нам стало відомо, що прогресивні парламентарі — імена яких, певно, будуть відомі вже завтра з поліцейських протоколів, — викрили той факт, що ідеї оленізму було насаджено на теренах нашої батьківщини штучно! — продовжувала начитувати новини Мілана.
— Вмикаємо пряму мову! — вигукнув прямо в обличчя Боді Сулейман.
І... — о диво журналістської винахідливості! — затиснувши лівою рукою ніс і притримуючи правою верхню губу, він заговорив голосом керівника фракції «За вашу і нашу волю!» пана Рівноспинного: «Про цей обурливий факт ми дізналися від простого громадянина нашої батьківщини, ім’я якого поки що лишається невідомим!» Змінивши позицію пальців на обличчі, Сулейман продовжив «пряму мову» голосом пана Цанюка: «Ми обов’язково знайдемо цього сміливого патріота! Ми обов’язково залучимо його до нашої спільної праці по встановленню історичної справедливості. А поки що — геть з нашої землі підступного ворога Івана Оленіна!» І знову змінивши розташування пальців на носі і вустах, Сулейман закінчив трансляцію голосом Рівноспинного: «...разом із його оленями, шляк би їх трафив!»
Бодя ледь стримався від вигуку, вмить зметикувавши, що в цій вже більш-менш стабільній і покращеній кризі вимальовується чергова проблема, через яку він може втратити свій прибутковий бізнес!
А Сулейман Напіддам уже закінчував випуск своїм звичайним баритоном:
— Отже, судячи з усього, незабаром олені можуть повернутися до своєї історичної батьківщини...
— Добре це чи погано? — підхопила останню фразу колеги Мілана Мілонова і розумним проникливим поглядом втупилась поверх Бодиної голови, адже питання було риторичним і не вимагало від присутніх інтерактиву. — Хто ж він — таємничий помічник опозиціонерів?..