Він злякано обернувся, але в ту ж хвилю світло в забігайлівці померкло, замиготіло.
Самі завивання вітру, дрижання скла, стукіт зливи…
І цей неможливий нудотний запах!..
— Я ж зробив усе, як ви просили!..
Раптовий спалах освітив безлюдну, понуру Мейн-стріт. Старезні в’язи колихнулись, зчинились на мить пазуристими лапами та й потонули у тьмі. Вікна миршавої забігайлівки остаточно згасли, а неонова вивіска заіскрилась.
Гухнула громовиця.
І мало б хто розчув у тому гуркоті пронизливий людський скрик…
Sea of Dreams (с)
Loading …
У ніч на 13-е липня Еліас Марш, 57 років, житель Антоніо Бей, був по-звірячому вбитий у власному придорожньому ресторанчику на вулиці Мейн-стріт. Двоє місцевих рибалок рано вранці зазирнули в ресторанчик і викликали поліцію. Двері чорного ходу були виламані, столи перевернуті, так ніби там відбувалась відчайдушна боротьба, а підлога залита кров’ю. Окрім усього іншого, свідки відзначають таку дивну деталь, як сильний та вкрай відразливий рибний запах, що відчувався навіть на доволі великій відстані від ресторану… («Вісник Салема» 15 липня 1983 року)
[УВАГА!
Контент для осіб, старших 10-ти років
Просимо вибачення…]
— Ррр! — Махду злісно погарчала на дисплей і прокрутила трошки вперед.
Звичайно, вона вже не раз і не два спостерігала, як брат грається в цей дрім. Сюжет і сеттинг раз од разу мінявся, але основа залишалась незмінною — заплутана історія про грандіозні таїни морської пучини з домішкою третьосортного жахастику…
Цього разу історія також була заплутаною. Тут змішалось усе — і зникнення дітей, і політика, і зловісні ігри розвідок та генетичні експерименти, бойові субмарини й дивовижні міста на дні океану… А найбільш шокуючою, звичайно, була головна інтрига — про древню расу страховидних риболюдей, котрих нерозумні земляни вирвали з їхнього віковічного сну.
Земляни прагнули безсмертя, а натомість ледь не загинули всі. Тобто — неодмінно б загинули, аби їх не врятували Оля з Максом та оті два чужих хлопчаки!..
Коли уявна Махду врешті була врятована і сонна на турботливих Максових руках занесена в їхній тихий заміський будиночок в Бостоні, то реальна Махду радісно заплескала в долоньки і кинулась до лежаків. Оля вже розчумувалась і сонно глипала навкруг, затим очунялись хлопці — швидко збадьорившись од штучної стимуляції…
— Перемога, перемога, ура!
Махду притулилась до Олі і та, позіхаючи, її приголубила.
— Скажи, ми круті? — підморгнув їй Макс.
— Супер! — тріумфувала Махду.
— Друзі! — вивів, усміхаючись, Джош. — Дозвольте повідомити, що «дрімати» з вами було суцільним задоволенням.
Оля з Максом заусміхались, і Джош потис їм руки, а Янек лише коротко кивнув.
— Пропоную відзначити! — вів далі Джош. — Як щодо коктейлю, га?
На тому й зійшлися. Піднялись на верхню секцію розважального центру, під самісінький купол, і взяли там в «Al's Diner» по молочному коктейлю для себе і полуничне морозиво для Махду. Протеревенили з півгодини — вечірні промені вже потроху червонили неоглядний купол розважального центру… Обговорювали гру, хвалили між іншим кмітливість Олі, завдяки якій вдалося врятувати з підводного міста не лише Махду, а й ще з десяток дітей — Оля на те лиш мило ніяковіла.
Затим побажали один одному приємного вечора і врешті розійшлись. Макс знайшов на місцевій стоянці вільне місце і викликав туди «додж», а Оля провела поглядом парочку. Джош іще обернувся і помахав їм, кумедно стукнувшись об якусь зосереджену барвистоволосу дівку в непримітному аспидно-чорному кімоно. Дівиця кинула розгублений погляд на Джоша, а коли той кинувся вибачатись, аж затряслася вся — чи то од переляку, чи то од злості, і, одвернувшись од хлопчини, мовчки рушила геть. Її худі рученята усе дрібно, ритмічно здригались.
— Чудовий вийшов вечір, — мрійливо шепнув Макс Олі на вушко.
Він ніс саме на руках сонну Махду — та обняла його за шию і мирно сопіла, уткнувшись носиком в його плече. Оля неуважно роззирнулась навкруг — стелилось блискуче, ядуче, мерехтливе вечірнє місто. Іржава заграва димилась перистими хмарами.