— Не знаю… Інфолінії Єльні. По тополиній алеї. Вони мерехтять.
— Так! Розважальний центр…
— Голограми?..
— Вірно! Інфолінії, скейт, голограми — це образи. Їх пронизує лейтмотив, ти вже «мережиш» лейтмотив…
— Лейтмотив — це вогні? Мерехтіння?
— Ну не лише… Лейтмотив динамічний — його важко зафіксувати в одному стані. В даному разі це не вогні й не мерехтіння, тобто — не конкретно вони. Це може бути пульсуюче світло, ядучі кольори, переливання — які це в тебе викликає почуття?
— Ну, це все приваблює… В усякому — має, згідно з рекламними концепціями…
Він гмикнув.
— Ні, відкинь логіку, довірся почуттям. Які почуття в тебе асоціюються з цим лейтмотивом?
— Ну… ейфорія, радість, розваги… щастя?
— От. Якби це був дрім, ну скажімо, — наша прогулянка в центрі… то яким би він був, для чого створювався?
— Ну, мабуть, щоб ми розважились, так же?
— От. Вірно. Тобто це називається — лінія дріму. Ніби як… напрям, куди тебе скеровують, розумієш?
Він кивнув.
- Є таке поняття, як «площина дріму». Основна лінія й опирається на оцю от площину. Тепер згадай смертника…
— Та ж я його навіть не бачив.
— Не важливо. Просто спробуй зрозуміти, як в основну лінію вплітається мотив смертника.
— Що це значить?
— Він чужорідний не просто для лінії, але й для всієї площини.
— Не встигаю за тобою…
— Дивись, яка штука… Смертник бачить усе, що бачиш і ти? Правильно?
— Я не дуже в курсі функціонування цих їхніх… саморобних інтерфейсів…
— Дурниці, неважливо… — Оля енергійно замахала руками. — Він бачить вогні, голограми, мерехтіння реклам, ну?..
— Та що «ну»?!
— Вони його веселять? Викликають ейфорію?
— Думаю… ні. Інакше навіщо б він..?
— Так. Смертник бачив нетрі, або «заброшку», або могильовську підземку, бачив, як там живуть люди, як вони мруть від примітивних болячок, злидарюють, гризуться, старіють і таке інше. Ну якщо не сам смертник, то граймер, який його програмував — неважливо. Все, що відбувається в центрі розваг, викликає у нього інакші почуття — він немов бачить все це під іншим кутом.
— Ну… приблизно.
Макс повів рукою.
— Так би чинив будь-який толковий криптограф.
— Як оцей смертник?
— Ні, ну… От якби я, наприклад, опинилась у чийомусь геть мені невідомому дрімі, то в першу чергу б взялась його прорубувати — моєю метою було б вивалитись за площину дріму, таким чином, я б могла бачити його приховані нутрощі, і як наслідок — принципи його функціонування. Дивись — смертник заходить у центр Soft Dreams і бачить реклами, і, вірогідно, його бісить те, що така кількість енергену іде бозна на що, коли його люди голодують. Він бачить оці атракціони, на кшталт отих-от мехів, і казиться від того, що така кількість кредитів іде на іграшки, коли його люди крафтять з домашніх дронів прицільні системи для гвинтівок і плетуть маскхалати з крадених комплектуючих… котрі потім паляться сторожовими баштами за довбані милі. Він думає, що люди плавають в дурнуватих ігрових дрімах, а в них там на базах не вистачає обчислювальних потужностей не те що на онлайн-тренування, а навіть на банальний моніторинг трафіку чи той же крафт. Інакше кажучи — хоч і по-своєму, але смертник, як і криптограф, починає «прозрівати» дрім. Ага, він думає, реклами такі яскраві і красиві, щоб ти зайшов, чи купив, чи замовив. Ага, дитячі мехи постійно вдосконалюються, аби злупити з батьків більше грошей, більше й більше. Ага, дріми все більш складні, аби ти модифікував інтерфейс. А забігайлівки просто в центрі розваг, аби ти жер, не виходячи, і все ніс і ніс грошенята… Коротше! Смертник чи повстанець розуміє, ну, власне, НАМАЦУЄ, основну лінію дріму, інтуїтивно, назвемо це, скажімо, «Реклама Soft Dreams»…
— Ну? До чого ти ведеш?..
— Веду я до того, що, скажімо… Тобі не здалося, коли ти прилетів, що в оцей відомий нам як «реклама» дрім проламалось щось чуже й нетутешнє, щось стороннє?
— Вірус?
— Ні, не вірус і не смертник. Смертник — образ, і вірус — образ, вони сплетені лейтмотивами, але вони тут не вирішальні… Власне, можна було б сказати, що шматок чужорідного дріму якимось чином потрапив у цей, так буває, це називається «програмна дифузія» — проте отой чужий дрім хтось же має змоделювати і підтримувати, не кажучи вже…
— Це Арзамасова?
— Ні, ні, в тому ж бо й штука… Ні, Арзамасова, звичайно, затіяла це все, але вона не може бути каталізатором експансивного дріму, адже його складові частини — бойовий вірус виробництва Роскосмосу, сигнатури його атаки — все це позиційно вище за неї — не креш і Роскосмос походить від Арзамасової, а скоріше навпаки, а отже, порушено рівневу ієрархію, а так не буває — це суперечить законам дрім-модингу, так просто не буває.