Вони дивились на місцевих із погано прихованим презирством, вважали їх розбещеними, розніженими запроданцями, а місцеві їх — вимуштруваними дикунами, тупоголовими солдатами корпорації… Вони всі були такі, геть усі.
Про це все Олі в юності повідала Злата, і Оля здогадувалась (хоч і не питала) — її бабуся була така сама. Вірогідно, післявоєнне життя на Землі зрештою змінило її, та й дідусь же Олин був місцевим, мобілізованим Роскосмосом інженером… Але все ж вона була така, як вони, як і решта «прибульців», і Оля інколи думала — а тато схожий на неї? А вона сама?..
І нині, сидячи в новомодній офіцерській їдальні «Руанди», вона подумала, що якісь ото такі риси присутні в Асланоглу, бозна звідки, але присутні. Може, саме тому вони з капітаном і «не зійшлись характерами»?..
Коли Семі з Мануелою запопадливо забралися геть із їдальні, Асланоглу ще з хвильку постояла ото так кам’яною статуєю — виструнчена, руки за спиною, на лиці не двигне ні один мускул… Пильно дивилась на Олю, а та на неї. Вона навмисне не встала, не виструнчилась перед капітаном — Нур для неї невелике начальство, власне, ніяке не начальство, як розібратись.
— Міс Рушді, ми можемо тут…
Асланоглу раптом ледь примружила праве око і зиркнула на Олю запитально.
— …Поговорити наодинці?
Оля повільно (ду-у-уже повільно…) оглянула їдальню і спинила погляд на дроні, що снував поблизу.
І мовила до капітана, привітно всміхнувшись:
— Звичайно, нам тут ніхто не завадить.
І при цьому два рази ледь помітно, але упевнено крутнула головою.
Брова Асланоглу задрижала, і вона зиркнула на Олю якось… розгублено?
Оля байдуже зітхнула і піднялась, підійшла до капітана впритул, вгляділась у ту її брову і мовила (так само байдуже):
— Ой… що це у вас тут?
Вона наслинила бецман і піднесла руку до брови капітана, неуважно потерла її і неуважним рухом ковзнула наслиненим бецманом по кутику правого ока Асланоглу…
Skytek Corporation (с)
Встановлення зашифрованого з’єднання…
З’єднання ВСТАНОВЛЕНО
Абоненти: Nur Aslanoglu
Olga Rushdie /admin/
File: службова_кореспонденція
Протоколи захисту даних АКТИВОВАНО
— Сідайте, — так само привітно мовила Оля. — Як щодо… келишка рому?
Капітан здивовано зиркнула всідаючись на гравістілець.
— Презент командора… — Оля безтурботно потрусила перед собою термосом. — Власне… — вона скривилась. — Не знаю, як ви його п’єте, але… з чашечкою кави, може б, і не відмовилась.
— Так, — Асланоглу неуважно всміхнулась. — Тут треба практику.
Оля зиркнула на капітана скоса.
«А чорти б вас усіх забрали!..» — подумала про себе.
Капітанові ж відправила короткий меседж:
admin:
Можете говорити по цьому каналу — він службовий та належним чином убезпечений.
[ ENABLE / DISABLE]
…
Та одразу ж відгукнулась:
nur_aslanoglu:
Добре.
[ ENABLE/DISABLE ]
…
— То про що ви хотіли поговорити?
Спитала потому Оля, привітно всміхнувшись.
Дрон приніс їм кави, і вона хлюпнула в чашки потрошку різкого солодкавого напою зі стерилізаційного термоса.
Асланоглу скоса зиркнула на дрона і несміливо заговорила:
— Знаєте, це… — вона розвела руками. — Ну, насправді я звертаюсь у особистій справі…
Вона ЗАШАРІЛАСЬ.
— Мем, це моя робота, — приязно озвалась Оля.
nur_aslanoglu:
Командор Янь викликав Вас до себе на розмову — я правильно розумію?
[ ENABLE / DISABLE]
…
admin:
Власне… так.
[ ENABLE / DISABLE]