— Кажу ж вам — не дивно, — поблажливо всміхнувся Янь. — Був би я ваш ровесник, то боюсь, що теж би не знав. Ну або якби не служив у силах безпеки… Мій той товариш, — він нахилився над столом, — пояснював, що таким надають перевагу дуже старі товстосуми, може, й старіші за мене. Вони, бачте, не надто люблять інтерактивні розваги, хех!.. Живуть отам у глушині, мають у власності цілі планети… чи й зоряні системи, божеволіють там потихеньку та вибираються коли-не-коли політати — покрасуватись перед роботягами. Та що там… той мій товариш таке розказував — не переслухаєш.
Він знов махнув рукою, наче якось безсило.
— Оце наша ціль, — констатував командор.
— Лайнер? — здивовано вивела Оля.
— Так.
— А… чого ж така таємничість?
— Ну ви ж знаєте про зорю Єлени?
— Не вельми… — Оля розвела руками.
— От-от. Полігон законсервовано, і все з ним пов’язане суворо охороняється. Сталась така ситуація… — командор піднявся.
Оля рвонулась за ним, але він легким жестом повернув її назад у крісло, і вона взялась домучувати модифіковані боби.
— …Оцей-от красень, — пояснював далі командор, походжаючи містком, — ішов курсом з рукава Лебедя, розвертався якраз на планетарних, і отримав сигнал допомоги від цивільного човника.
— Цивільного човника тут?
— Вірогідніше за все, це були контрабандисти, — стримано кивнув командор.
- І що ж?
— Вони спинились за поясом астероїдів.
- Їм не начхати на контрабандиський човник?
— Міс Рушді, лайнером керують такі ж космофлотці, як ми з вами, ну я, — він пирхнув. — Такі речі прийнято перевіряти — це може значити що завгодно. Але вони, ясна річ, сповістили про це Марс і стали чекати. Затим човник ще раз сигналізував про допомогу, і служба безпеки лайнера відправила своїх рятувальників за його координатами… і їхні рятувальники теж безслідно зникли, разом із тим початковим сигналом. У цьому нас і прислали розібратись.
— Я все одно не розумію, чого вони взагалі спинились, — здвигнула плечима Оля, допиваючи сік.
— Я ж кажу, служба безпеки лайнера — це співробітники Paradise Inside, а сигнал надійшов з урядового сектора.
— А, он воно що, — скептично скривилась Оля.
— Вони висять зараз за поясом астероїдів і чекають, поки ми не відправимо їх у напрямку обжитих систем, — командор потягнувся. — Ну, я думаю, ми прибудемо і відправимо. Розбиратись нам доведеться самим.
— Що ж це могло бути?
— Відверто? Та що завгодно. Судячи з доступної інформації… — він розвів руками, — я б ставив на засідку.
— Як то?
— Дуже просто. Пірати заарканили рятувальний човник. У такому разі їх уже і пелиху нема в системі — шукати нічого.
— Навіщо ж їм рятувальний човник?
— Тут уже є варіанти, — командор нахмурився. — Примітивний грабунок або… їм потрібні…
— Допуски?
Оля поставила пустий келих на стіл і випросталась.
— Допуски, живі інтерфейси корпорації… Ви ж знаєте, як це робиться — хапають людей, а потім мордують їх отим дикунським приладдям, — командор ледь-ледь покривився. — Чуєте, а це правда, що вони з живої людини при свідомості видирають усі нутрощі?
— Правда, — Оля кивнула і витерла рукавом губи.
— Чому саме при свідомості?
— Щоб не порушити структуру інтерфейсу, — Оля задумалась. — Структура все одно порушиться тою чи іншою мірою — цього не уникнути. Найбільш ретельно «вилучають» ЦНС, а потім судини без зупинки кровообігу, потім — усе решта. З якогось моменту операції йдуть паралельно… Зважте, що з такого «макета» можна зробити безліч ламаних копій, а на чорному ринку за них дають шалені гроші. Проте це робота для майстрів високої кваліфікації — найчастіше «вилучають» якийсь окремий функціонал, замкнутий компонент. Це простіше.
— Але ж це тортури?
— Ще й які! — Оля мляво повела бровою. — Важливо якраз, щоб оператор інтерфейсу не помер і не втратив свідомості до закінчення процесу — оце найскладніша штука. Для цього існує декілька базових методів, але пояснювати довго… Скажу лишень, що «вилучення» — то далеко не найбільш жорстокий спосіб копіювання, є й інші, набагато менш гуманні.
— Які, наприклад? — командор Янь холоднувато зиркнув на Олю.
— Ну які… — вона поморщила чоло. — Ну, оператора, наприклад, можуть накачати електролітом по самі яйця, вибачте.
Командор здвигнув плечима.
— Фізрозчин так вони називають, — пояснила Оля. — Ін’єкторно, у всі базові вузли. Затим «розводиться сітка» — це коли лазерними променями структурують ботів, просто в живому організмі, також при свідомості. Ви в курсі, що таке «лід»? Надщільний компонент?