— Тобто вони напали на рятувальників заради їх човника?
— Не обов’язково напали. Це лише припущення, — командор похилив голову. — При стикуванні могли, наприклад, вибухнути їхні злополучні движки… Особливо якщо вони були не розряджені, а просто «залипли» — це коли… Та, словом — могло бути що завгодно. Вони могли везти небезпечний вантаж.
— Агресивний софт? — розуміючи, кивнула Оля.
— Або саморобну вибухівку — вона буває вельми потужна, але нестабільна. Та що гадати — ось причалимо і розберемось.
Командор зиркнув на пливуче зображення.
— До речі, прибуваємо, — коротко мовив він і тицьнув по екрану. — Міс Асланоглу, командуйте.
— Слухаюсь, сер, — почувся віддалений голос турчанки.
Екран раптом замиготів сліпучими просторовими струнами, через котрі вони неслись. А потім ті струни немов за мить злились в одне сліпуче більмо… і воно немов луснуло перед Олиними очима.
Вона побачила на екрані чуже й незнане зоряне небо — по його центру холодно блискала одинока бліда зоря, дещо більша за решту.
— Це… — вивела Оля.
— Це наша Єлена, — задоволено протягнув командор.
Коло зорі тут же виріс прямокутник екранної індикації:
Tau Helen
NGI-224-G1, SKHB 2, GSC 2790:2139…
HBK 0–1, M3GC J003247+393440
— А оце…
Командор повів рукою по поверхні екрану і вказав на ще одну зірочку — більш тьмяну.
— Оце наш лайнер.
Екран прокоментував:
INDEPENDENCE
…of the Paradise
Paradise Inside Group (c)
Олина зорова індикація також замиготіла:
Встановлення комутативного галактичного зв’язку Okinawa-Net …
На вас очікують ТРИ відеоповідомлення.
ПАМ’ЯТКА!!!
«Макс… Треба буде записати для Макса повідомлення. Одразу як вийдемо зі стрибка. Не забути!»
Вона згорнула віконця і зиркнула на командора.
Той стояв на фоні чужого і незнаного зоряного неба.
Задумавшись.
Похиливши голову.
Його зіниці зосереджено бігали по пустоті перед ним.
«Читає», — здогадалась Оля.
І… трошки завагавшись, активувала руткіт.
Той самий — встановлений нею при рукостисканні.
Взагалі-то вона мала на це право. Шпигування за екіпажем в інтересах корпорації входило в її прямі обов’язки. Саме це, якщо розібратись, було однією з головних причин їхньої настороженості щодо неї. Вона знала, що вони про це знають, і вони знали, що вона… Криптограф Skytek у складі екіпажу не просто наладчик інтерфейсів і, взагалі-то, не скільки наладчик отих до сказу автономних та саморегульованих інтерфейсів, не скільки наладчик, як… наглядач. Він нікому не підзвітний і ні від кого не залежить. Корпорація — монополіст, корпорація веде свою гру. Про це знали на Землі і в колоніях, про це знали у військах і в поліції, про це знали в інших транснаціональних корпораціях, про це знали скрізь.
Але Оля чесно тут ні за ким не шпигувала. До сих пір. На завантаження Яню програми-шпигуна у неї були вагомі причини, і вона мала намір їх, правильно оформивши, додати до свого офіційного рапорту. Вона вирішила, що буде діяти, вже коли дізналась про зорю Тау Єлени, про планетарний полігон і Ragnarok. Врешті, їх цьому вчили. Усі п’ять років у Мюнхенському Центрі перепідготовки спеціалістів їх навчали саме цьому — не структурі кодування, не управлінню софтом, не анатомії ботів та органічних сполук чи ще чому, їх учили в цілому одному — тримати ситуацію під контролем. Першим дзвіночком була секретність. І ще на Землі, до вильоту, Оля оформила запит у корпорацію. Корпорація підтвердила секретність, але одна її знайома дівка з головного офісу на Венері запевнила Олю, що все там гаразд, що просто якісь товстосуми втрапили в дрібну халепу і не хочуть тепер ославитися на весь обжитий Всесвіт. Ну нехай, Оля проігнорувала.
Тепер от Кривавий Мис, бозна й кому підзвітний полігон General Biology та уряду колишніх Сполучених Штатів Америки. Тепер вихід із гіперстрибка раніше запланованого, якась до сказу смішна історія про «рятувальний» галактичний лайнер та «бідненьких» загублених контрабандистиків, про відсутність пучкового зв’язку та розрядку нашвидкуруч встановлених двигунів. І най-… Ні — най-найголовніше: на біса командор Конрад Янь — хай нікого не вводить в оману його молодший офіцерський чин — один із ключових людей на флоті і в Силах безпеки ООН, що несподівано для геть усіх ступив на борт їхнього катера під час незапланованої зупинки на орбіті Марса, командор Конрад Янь, один із небагатьох живих героїв «російської війни», один із найстаріших людей в обжитому Всесвіті, сірий кардинал світового уряду, співвласник ряду транснаціональних корпорацій, «лис», «підступний китаєць», «звичайний матрос», що ще під час далекого Олиного дитинства прогримів по усіх обжитих і необжитих світах як «Тихий Харон» і «Кат Катаріни», утопивши в крові нещасну автономну колоніальну конгломерацію, влаштувавши на ній таке побоїще, якого людство не знало з часів зіткнень колосальних флотилій коло Туманності Орла, тільки що менших масштабів, командор Конрад Янь, всевидящий, всезнаючий, майже всесильний, на біса він зараз запросив її до себе на оцей безлюдний, тьмяний, як склеп, капітанський мостик і отак кумедно (зловісно!) либлячись, розказує їй усілякі цілковиті дурниці про якісь ідіотські планетарні двигуни, неіснуючого товариша по службі і покинуті бази контрабандистів на далеких глухих планетах, командор Конрад Янь, «Тихий Харон» і «Кат Катаріни», — на біса він розпитує в неї про «розводку», і «заморозки», і кровоносну систему, і вилучення інтерфейсів із живих людей? І нащо він так пильно і так тихо на неї дивиться в цій мерехтливій пітьмі?