Являє собою орбітальний літальний апарат із середньо розташованим крилом-монопланом, що після входу в атмосферу розкривається до розмаху 3,5 метра. На хвостовій частині корпусу розташоване цільноповоротне горизонтальне оперення та два розвалені вбік надфюзеляжні кілі. Під хвостовим корпусом змонтований блок гравітаційного двигуна.
Підліт до цілі здійснюється на малій висоті — менше 100 м, у режимі оптичного, теплового та радіолокаційного маскування, що робить майже неможливим своєчасний вияв ворожою системою протикосмічної оборони.
Призначена для ураження точкових пріоритетних об’єктів, безпосередньої повітряної підтримки наземних операцій, розвідки та ін. Номенклатура суббоєзапасу визначається згідно специфіки поставлених задач — апарат може озброюватись підвісним гарматним контейнером SPLU-3 з двоствольною лазерною установкою Ol'ha-М, розвідувально-ударними дронами типу Vespa-600,Agat та ін., широким спектром інтелектуального ракетно-бомбового озброєння.
Виробник: JSC MiG
На озброєнні: United Russia
…
… А одразу за ними низько нависали масивні блоки маршових двигунів.
Зонди «Руанди» врешті пройшли зовсім неподалік чужого корабля, і Оля розгледіла на одному з отих його маленьких крилець тьмяну і випуклу червону п’ятикутну зорю…
— Вражає, так? — коротко засміявся Янь. — Не менш, ніж «Independence»… а може, й більше, я згоден.
…
Detector standby
— Що?
— «Кальонова». Ударний крейсер проекту «Орлан», найпотужніший з їхніх на той час, хоча… Так він і лишився найпотужнішим, дійсно.
…
Він знов коротко хихикнув.
— Сер, при всій повазі — це якесь неподобство! Секретність, біологічна зброя, а тепер ще й цей мертвий корабель… — Оля задумалась. — А де його екіпаж? Куди він подівся?
— Наскільки мені відомо — здався.
Червоний спалах!..
Неправда
— А як же він..?
— Корабель підтримує орбіту автоматично — якщо ви про це. Він функціонує в режимі орбітальної станції…
Недостатньо даних…
— Послухайте, дикість яка…
Оля обхопила голову руками.
Вона розуміла, що остаточно втрачає контроль над ситуацією.
Контроль над ситуацією…
— Якого ж біса тоді його тут залишили? Не «розмінували», — вона вивела те скоріше глузливо, — чи я там знаю, коли навіть екіпаж…
— Ви мені скажіть.
Please Wait…
— Що-о?
Вона вирячилась на капітана — той сидів перед екраном, склавши руки на грудях, і пильно на неї позирав.
— Звідки хоч я можу знати?
— Бо наскільки мені відомо — полігон вже з півсотні літ належить вашій корпорації, чи не так?
Правда
«Він мене обіграв, чорт!..»
Вона врешті вирубила клятий алгоритм…
— То я й подумав — може, ви щось про це знаєте, ні?
— На жаль, я не маю допусків такого рівня, — спокійно вивела Оля.
— Ну добре, не гнівайтесь, — Янь якось одразу немов розм’як. — Я сам не в захваті від цієї ситуації і чудово вас розумію, але… Ну що я можу зробити?
Він розвів руками і підлетів ближче до столика.
— Одначе я навіть не думаю, — продовжив він після короткої паузи, — що нам доведеться висаджуватись на планету.
— А це планувалось? — скептично скривилась Оля.
— Послухайте, скоріш за все, буде так: ми відправимо «Independence» куди подалі і про всяк випадок проскануємо поверхню… Можливо. Власне, ми вже це робимо. Якщо не знайдемо човників чи їхніх уламків і ніяких піратських баз на планеті, то доповімо на Марс та й повернемось. У всякому разі, особисто вам покидати катер точно не доведеться, — він вкрай доброзичливо всміхнувся. — Тому не хвилюйтесь.
— Дійсно, — Оля знов скривилась. — Нема ж ніяких причин для хвилювання.
— Ну… — командор співчутливо розвів руками. — Як щодо другого келишка? — він узяв у руку термос. — За рахунок закладу, хех…
— Ой ні, дякую… — Оля замахала руками. — Думаю, з мене вже досить, вибачте.