READ MORE…]
Ішов жовтень 2263-го року, і колоніальна Росія продовжувала свою повзучу експансію. Вона якраз мала на меті «розробити» парочку перспективних віддалених зір — усе було законно і в рамках правил, зорі знаходились коло її колоній, вірніше коло одної — Катаріни. Тоді вона, щоправда, ще називалася трохи інакше — Katerina. І це була питомо російська колонія.
І от саме тоді США і союзники зважились спровокувати Роскосмос на сутичку. Щоправда — сутички ніхто насправді не очікував…
Liberation: НОВИЙ ВИТОК ЕСКАЛАЦІЇ. РОСІЯ БЛЕФУЄ?
By Françoise Reynier
OCT. 27, 2264
HORIZON, Moon — «Колоніальна» криза продовжує розвиватися досить хаотично, причому жодна зі сторін не змогла поки що домогтися бажаного. Якщо говорити про Росію, то їй поки що так і не вдалося повністю убезпечити свої енергостанції та віддалені колонії — сутички в системі Катаріни продовжуються, і «заколотники» явно не збираються складати зброю. Навпаки, вони продовжують боротися ще більш агресивно, адже в їхньому випадку військова поразка неприпустима — навряд чи Роскосмос тепер пощадить «зрадників». Звичайно, подібної розв'язки слід чекати, лише якщо сторони так і не зважаться вдатися до «реальної дипломатії». У випадку ж із США ситуація виглядає ще гірше — Вашингтон, підтримуючи опозиційні угруповання, не передбачив, що згоди між їхніми лідерами немає, і тепер «яструбам» не залишається нічого іншого, окрім як зосередитись на «агресивній дипломатії» та вичікувати. Так, зміст сьогоднішнього виступу американського представника при ООН в цілому зводився до того, що нинішня поведінка Росії — це «усього лиш гра на публіку», в першу чергу — на європейську та американську. Звісно, ні для кого не таємниця, що, як в Європі, так і в США є певні групи бізнесменів, котрі вважають, що з Колоніальною Росією потрібно спробувати знайти взаєморозуміння, що не треба так сильно тиснути на Роскосмос і таке інше, однак по всьому видно, що США і далі готуються нарощувати свої стратегічні космічні потужності, витрачати мільярди доларів на військові розробки та модернізацію своїх зорельотів, аби врешті досягти омріяного «паритету сил». Так, із достовірних джерел надходить інформація, що на оновлення стратегічних військово-космічних озброєнь у Пентагоні наступного року планують витратити понад двадцять трильйонів доларів. Однак разом із тим після декількох тижнів внутрішніх дебатів адміністрація Дугласа так і не ухвалила остаточного рішення про офіційне надання Катаріні «військової допомоги». Проте тут, на найбільшій американській місячній базі, «реальна» чи «агресивна» дипломатія виглядає скоріше фікцією — війська усе прибувають, а повністю укомплектовані бойові зорельоти продовжують один за одним відлітати в віддалений космос.
Сутички ніхто насправді не очікував.
Штати згуртували навкруг себе союзників, просторікували на Генасамблеї, вибудували чітку схему — вони очікували, що колоніальна Росія просто врешті піде на поступки… Вони не розуміли, що колоніальна Росія — це і є Роскосмос, величезна країна-корпорація, що уряд у Москві — маріонеточний і ні на що не здатний, ні на що не впливає.
Olya:
Тоді як їм вдалося схилити Катаріну на свій бік?
(19:42:44)
Amanda:
Банально. Підкупом.
(19:42:44)
Катаріна дійсно була питомо російською колонією, але схилити її на свій бік вдалося досить легко — американська розвідка через посередників досить довго вела з тамтешніми елітами таємні переговори, а потім British Technology, за неофіційним наказом Пентагону, прислали туди маленький транспортний флотик, в обмін на гарантії щодо отих їхніх злощасних зірок. Відтепер зірки розробляла RSK, а Катаріна отримувала свій власний незалежний транспортний флотик… а також штурмові човники, зенітки, спецамуніцію, лазерні гвинтівки Colt-3100 та купу всього іншого — це була чистої води провокація.