Оля відхилилась, поклала руки на коліна і випрямилась.
І мовила звичним голосом:
— З досвіду скажу, що їх і там не розшифровують — просто зберігають в архівній базі. Але все ж про дозвілля мого татуся їм знати не обов’язково, правда ж?
І знов невимушено всміхнулась.
— Я їм весь офіс рознесу! — ошкірився Макс. — Хай завтра ж заберуть цих нишпорок…
— За-аспокойся, — протягла Оля нарозспів, копіюючи Максову манеру, і поклала йому руки на плечі. — Ти нічого не зміниш, такі правила. Я ж кажу — нас це не стосується, забудь.
Але він був обурений.
— Та я не хочу, щоб вони дивились…
— На що?? На наші любощі? — вона розсміялась. — Ти узагалі розумієш, з ким живеш під одним дахом?
— Тобто?.. З ким — з тобою.
— З професійною нишпоркою! Над якою стоїть іще чортів мільйон набагато більш професійних нишпорок. Такі правила гри.
— Тобто вони можуть нишпорити за тобою… — він почав в’їжджати, — коли захочуть? Твої ці мільйони…
— Ну, за мною нишпорити не так вже й просто — я ж не дрон, а жива людина. — вона задумалась. — До того ж в мене є який-не-який досвід підпільної діяльності… Але в цілому ти правильно все зрозумів.
— Ти вкрай небезпечна людина, — похмуро констатував Макс.
— Ррр! — кумедно загарчала вона і клацнула зубами перед його носом.
— То як щодо Смоленська?
Вони домовились полетіти весною, але не вийшло. Справа в тому, що Оля вивчилась передчасно, і її навіть зробили молодшим інструктором — містера Шульца робота… Він сказав їй, що вже застарий і готує собі заміну — дуже смішно. Але з іншого боку — не така вже й напасть, полетимо в липні, якраз у неї буде перша відпустка… Та й грошей буде більше — вона не мала наміру і вдома за все розплачуватись із Максового гаманця. Словом — перенесли на липень.
Та тут раптом перед самою відпусткою сам Макс викинув іще один коник. А саме — захотілось йому, бачте, летіти в Смоленськ на власному мобілі. Оля втовкмачувала йому, що простіше за все було б сісти в орбітальний човник на космодромі Fischerstrasse і за якісь кілька хвилин уже були б у Смоленську-основному — швидше, ніж сходити в розважальний центр. Але йому дуже вже хотілось «побачити все на власні очі», «оцінити відстань» (покрасуватися) і таке інше… Оля вирішила було упертись… але передумала. Уявила, як він буде сидіти за кермом, а вона вляжеться на його плечі… Словом — погодилась. Лише зробила одне зауваження:
— Завтра я візьму вихідний і дечим займусь… по дому.
— Чим саме? — здивувався Макс.
— Треба хакнути твою тачку, — мило всміхнулась вона. — Надіюсь, ти не проти?
Наступного дня вона дійсно взяла вихідний, а Макса з самого рання просто таки виштовхала в його академію… щоб не відволікав. Сама ж, навіть до ладу не поснідавши, кинулась до міні-маркету і замовила такі речі:
— універсальний побутовий набір імпульсних ножів фірми Gerber — структурного підрозділу British Technology (постачався безкоштовно як комплектація номера);
— простенький портативний ін’єктор компанії Ambulance S.A. (також їхньої);
- їхній же стерилізаційний термос;
— кварту універсального біогелю;
— балончик монтажного спрею «Ubik» з насадками (літ сто тому він, нарівні зі спецзахистом, був найбільш ходовим товаром корпорації Iowa. LLC, а нині цікавив хіба що колекціонерів та майстрів хенд-мейду — в промисловості використовувались більш спеціалізовані речовини);
— два дорогущих граві-скейта фірми Chrysler Motors із запасними комплектуючими;
— універсальний набір декоративних шпильок, браслетів, ланцюжків та іншої кумедної дурнички компанії Onyx International;
— кілограм телячої печінки (штучної, ясна річ);
— кілограм свинини (такої ж);
— три кілограми цибулі, картоплі, томатів, капусти та моркви (таких же);
— кілограм борошна (довелось замовляти аж у Wendy's — копієчка…);
— кварту сметани (подумала — на біса стільки, та було запізно);
— півкварти соняшникової олії (штучної);
— 20 шт. курячих яєць;
— кілограм апельсинів;
— півкіло полуниці;
— півкіло… ні — таки кілограм арахісу;
— свіжий диск Дженіфер Гласс…
Ну і ще там всіляких дрібничок — в основному продовольчих.
Тепер можна було спокійно братись до роботи…
Але довго попрацювати в спокої в неї не вийшло. Згораючи від цікавості, Макс не зміг всидіти на заняттях і відпросився за якимось там смішним приводом — все одно він власник корпорації, хто йому сторож?..