Він смикнувся, мов обпечений, і опустив ту руку.
— Тебе цьому навчили в твоїй… банді?
Оля ще дужче розсміялась з оцього його «банді», але роботу не полишила — прирощувала до фокус-лінзи ін’єктора акумулятори та променеву трубку ножа.
— Ні, хех… в моїй «банді» у мене була інша спеціальність.
— Яка ж?
Оля печально зітхнула:
— Дрім-аналітик. Цим я займаюсь і в Skytek.
Вона полишила в спокої слизький ланцюжок акумуляторів і заходилась пояснювати:
- Є таке російське слово «upyr'», так нас називали — граймер-упир… Це значить… Ну, образно кажучи, це вміння розгадати дрім — є купа методик і прийомів, як це можна зробити. Є, наприклад, система лейтмотивів — кожен дрім має неповторний малюнок лейтмотиву, це треба захопити і… Так можна, відштовхуючись від виявленої системи, зрозуміти механіку дріму і взяти його під контроль, можна розпізнати авторство дріму, розібрати його до фундаменту, образно кажучи. Але це лише один із можливих варіантів… хоча й вельми дієвий. Можна, наприклад…
Вона взяла до рук іще кілька шпильок і немовби зв’язувала ними, зшивала химерну конструкцію з клубка акумуляторних батарей, шматків контрольної панелі, фокус-лінзи та шлуночка ін’єктора, променевої трубки ножа…
— …Можна відчути дихання дефендера — це взагалі крутий рівень, ламає дрім до основи.
— Дихання чого? — Макс наморщив чоло.
— Ну це такий вираз… Знаєш, що таке дефендер?
— Ну це… — він задумався.
— Це штука котрою ти користуєшся щоразу, коли «дрімаєш», — Оля знову всміхнулась. — Skytek Corporation використовує потужний зламостійкий дефендер з багатоступеневим захистом, але… Ну, коротше, це штука, яка стереже твій дрім від зовнішніх подразників і по можливості нейтралізує їх. Стереже твій сон, якщо можна так висловитись.
Оля заходилася з допомогою інженерного ножа вмонтовувати отой видовжений клубочок в корпус ін’єктора — клубочок при цьому тоншав та вирівнювався.
— Дефендер — це, по суті, окрема сутність у твоєму дрімі — його адмін, його бог. Ти його не відчуваєш, але він постійно там — регулює твій дрім, оптимізує його під тебе, контролює процес. — Оля на хвильку задумалась. — Він постійно там і… ну є такий вираз — «подихи дефендера», це значить, усі оті невловимі сигнали його присутності, так, саме «впіймавши» їх, ти можеш в принципі узяти дефендер під контроль, а значить, контролювати весь дрім, свій, або чужий, або комунікаційний — все одно.
— Тобто, — Макс тяжко струснув головою, немов од запаморочення, — ти там у себе займалась дрімами…
— Так.
Оля опустила корпус ін’єктора-мутанта на «стіл» і за допомогою інженерного ножа обережно заливала в його «ранку» біогель зі звичайного стерилізаційного термоса.
— Хай трошки настоїться… — сказала, немов про себе.
— А де ж ти навчилась… — вів далі Макс, — оцього всього?
— У мами, — здвигнула плечима Оля. — Вона інженер, і з п’яти років тягала мене по об’єктах «Voskhod. Net» — все одно мене ні з ким було залишити, а залишати саму було небезпечно.
— Небезпечно?
— Ну, як тобі… коротше, це окрема тема.
Вона поправила закудлане каштанове пасмо, і погляд її зробився трошки більш хижим… але вона зиркнула в небесно-блакитні Максові очі і тут же просвітліла, тепло всміхнулась.
— Я була, скажімо… я була «больовою точкою» тата — через мене можна було на нього вплинути, і мама мене постійно тягала з собою. Потім, коли на тата спробували «вплинути», він, ну його люди, вжили заходи щодо моєї безпеки, ну…
Вона задумалась, і Макс тут же змінив тему:
— А коли воно настоїться, — тицьнув він пальцем в ін’єктора-мутанта, — то що буде?
Оля всміхнулась і вкотре подумала, що Макс — найкращий хлопець у всьому обжитому Всесвіті і поза ним — ну як він так уміє відчувати її настрій, її оці власні «больові точки»?..
Вона вкотре засоромилась себе — можливо, вона не надто щира або не така чуйна з ним, як він із нею, можливо… Її це мучило, їй насправді дуже хотілось відкритись йому, стати беззахисною перед ним, відкрити йому свою душу, і хай він що захоче з нею, те й робить, відкрити…
Можливо, ця поїздка, так, ця поїздка їй допоможе — вона покаже, вона розкаже йому, про дім, про себе, про все…
— Тепер…
Оля видобула з пакунка запасні акумулятори скейтів — два масивних набалдашники…
— … Ми зробимо частотний підсилювач.
Вона взяла ще трійко хакнутих шпильок, і вони видовжились, сплелись у мотузочок в її руках. Вона пустила змійку мотузочка в «ранку» свого «мутанта», а інший край приєднала до одного акумулятора, а тоді до другого… Мотузочок замигтів яскравим різнобарв’ям.