Вона замріяно всміхнулась.
— В інтернатах ходять такі байки… ну — історії. Типу якийсь «боженька» заводить собі домашнього апатрида, а потім між них розгорається кохання, так, всепоглинаюче!..
Вона одпустила Максову руку, картинно підняла обидві свої і кумедно ними сплеснула.
- І «боженька» купує апатриду інтерфейс, і живуть вони щасливо і ві-і-ічно!..
Вона закотила очі, а потім враз посерйознішала і тицьнула в Макса пальцем.
— От у мене так вийшло. Ну, майже…
— От паскуда!.. — розсміявся він і дав їй легенького стусана.
— Ах, ви так, парубче?.. Ну начувайтесь!..
Вона спритно впала на одну руку і підсікла його обома ногами, але Макс прорахував її маневр і легенько підстрибнув.
— Підступний, хтивий «божок»! — крізь сміх сичала Оля. — Надумав мене одомашнити? Не вийде! Та як ти смієш?! Думаєш, все вже купив, га?.. Я не продаюсь!
Макс заливався сміхом та все ж встигав ухилятися від її ударів.
— А ми отак…
Вона крутнулась на одній ніжці і розмахнулась другою — він присів на колінах, і її п’ята пройшла в міліметрі од його макітри.
— Нууу… — плаксиво протягла вона, а він пірнув униз і вхопив її одною рукою за коліна, іншою за талію — скинув оберемком на своє плече.
— Пусти, — просичала вона йому в спину.
— Ні, — спокійно крутнув головою він і неспішно поніс її по парковці.
— Пусти, — вона луснула його долонею нижче спини.
— Ні.
— Я більш не буду.
— Що-що?
— О мій всемогутній Господарю, простіть мене, простіть!..
Він засміявся і поставив її на ноги, і тут же над ними пронизливо писнула якась замизкана «тойота» — вони не давали їй зманеврувати над пунктом техобслуговування.
Оля відтягла Макса за руку і роззирнулась по парковці.
— Угу, — промугикала.
— Що?..
Okinawa Talk (c)
CHATS: 1
CONTACTS: 1
Olya:
— Діждались.
(11:27:09)
Max:
Кого?..
(11:27:09)
Olya:
— Стеж за красенем…
(11:27:10)
Вона підсвітила йому одного хлопчину серед людського потоку. В дешевенькій куртці поверх лабораторного комбінезона, він неспішно проходжувався між парковочними місцями. Досить молодий, може, навіть підліток, коротко стрижений, із рухливим тату-хамелеоном на лівій щоці та маленькою червонястою аудіомушлею над правим вухом. Він хитав головою, немовби в такт музиці, і досить проворно зиркав з-під задоволено примружених повік.
Olya:
— Знаєш, що він робить?
(11:27:11)
Max:
Що?
(11:27:12)
Olya:
— Краде тачки! /smile/
(11:27:12)
Max:
Справді?
(11:27:13)
Olya:
Yep. Те, що ти бачиш, це не аудіомушля, а «радар» або т. з. «shchup» — за допомогою нього він виявляє слабкі місця в мережевому захисті.
…
Але якщо не вдасться потягти цілу тачку, то можна розжитись кредитами, скачати твої особисті дані або тупо розрядити акумулятори — перекачати енерген куди подалі… та що завгодно!
(11:27:14)
Max:
Це «кіт»?
(11:27:16)
Olya:
Угу, «біляш».
А більше тут ніхто й не працює.
(11:27:16)
Max:
І що тепер?
(11:27:17)
Olya:
Чекай.
(11:27:17)
Хлопчина крутнувся по парковці, трохи довше потупцював коло замизканої «тойоти» і врешті підійшов до їхнього «доджа»…