— Ну… — несміливо прорекла вона.
І раптом так гнівно смикнулась уся…
— Nu vsyo!..
Повернулась було назад до зали, але в неї нічого не вийшло — Макс, отямившись, ухопив її під руку і, шанобливо поклонившись, мовив до Аріни:
— До вечері обов’язково повернемось.
— Чекайте-чекайте! — залопотіла Махду і прошмигнула в одну зі спалень.
Через якусь мить вона повернулась, теж трохи перевдягнена — пухнаста чорна куртка змінилась на легкий светрик, також чорний і з капюшоном, але замість «балаболочки» на ньому тепер красувалась смішна мультяшна Оля в нуарному чорному реглані — вона любовно обіймала гігантський нерозлущений плід арахісу з барвистим написом «Voskhod. Crunch»…
— От паскуда!.. — зойкнула Оля і потяглась за Махду.
Проте в стильній сукні і на підборах у неї не вийшло піймати маленьку бешкетницю — та спритно зіскочила на скейт і шугнула до ліфтів.
— Доганяйте! — окликнула їх.
Аріна помахала їм ручкою, і вони пішли. Піднялись ліфтами мовчки, а вже на парковці Макс зважився звернутись до Олі…
Okinawa Talk (c)
CHATS: 1
CONTACTS: 2
Max:
Тобі з біса личить червоний колір!
(18:51:03)
Olya:
Заткнись!..
(18:51:03)
Вона гнівно зиркнула на Макса, тоді трохи розгублено на Махду, що швидко крутилась довкола них на скейті…
Olya:
Якби не малеча, знаєш, що б я з тобою зробила?!
/мультяшна дівчинка в червоній сукні грізно потрясає здоровенним плодом арахісу з написом «Voskhod. Crunch»/
(18:51:04)
Max:
А знаєш, що б Я з тобою зробив??
/мультяшний хлопчик у сніжно-білому реглані та бриджах із написом British Technology хтиво оглядає дівчинку в червоній сукні/
(18:51:04)
Mahdu:
— Та досить шептатись!
(18:51:05)
У згаданий центр розваг прибули більш ніж через годину — Махду захотілось пошугати над вечірнім містом. Хмарна пелена на той час уже повністю розсіялась, і роздуте липневе сонце потроху хилилось до мерехтливого громаддя хмарочосів…
Припаркувались віддалік — на відомчій стоянці Voskhod. Net, пройшли між сіреньких житлових блоків, тополиною алеєю в розтяжках інформаційних ліній. Розважальний центр був зовсім поруч — його велетенські різнобарвні куполи висились над рівними стоянками-дахами приземкуватих будівель Єльні. Наземна парковка, як і очікувалось, була переповнена, по ній і по доріжках із різнобарвними дороговказами снували юрби людей — було багато дітвори та підлітків. На «урожайному місці» зовсім неподалік від входу розташувався вуличний комік — невисока чорношкіра кучерява дівчина у великій футболці, принт на якій постійно мінявся, рекламуючи то товари SMatch, то розваги та програмне забезпечення Soft Dreams, то новітні імпланти General Biology… Коло дівчини зібрався вже чималий натовп, і люди все підходили — підійшли й вони.
Дівчина саме доказувала громовим голосом на всю площу якусь історію, і люд довкола котився покотом…
— … Десять баксів за один бургер — але ВЕЛИКИЙ. І в Burger Town.
Сміх.
— А в McDonalds за вісім і шістдесят центів, але маленький, так. Отакий-от…
Скажений сміх…
— Сім тридцять у Wendy's, і такий самий… Чого так?
Божевільний вибух сміху…
— В KFC взагалі за п’ять, але курячі крильця.
Сміх до виводки…
— В паніровці.
Скажений сміх…
— А не бургер.
Істерика…
— Shit! Що робити? Га? По вісім. Але в Burger Town. А у Wendy's по сім, і такий самий. Чи ні?
Якесь божевілля…
— А якщо в Wendy's такий самий за сім, то чого ж в WOS Burger такий самий, як і в Wendy's, але вже за вісім, га?..
Покотом, просто покотом…
— А в Big Kahuna узагалі за п’ятірку, але плестись два квартали, ну?
Якийсь суцільний вереск…
— Fucking shit! Куди ж іти? В Wendy's по сім, але менший… Чи не менший?
Божевілля якесь…
— Чи в PizzaCo по піцу? Ну?
Сміх, сміх, сміх…