— Мене туди не пустять, я ще маленька… Але я подивлюсь, як ви граєте — там можна, обрізану…
— Цензуровану трансляцію, — пояснив Макс. — Це одне з небагатьох класних творінь Soft Dreams, а чи то вони його десь перекупили… не знаю. Зараз є лише ігрова його версія для розважальних центрів, досить куца. Він насправді старезний, але прикольний. Пішли!
— Ну…
— Пішли, пішли!..
Вони з Махду просто таки потягли Олю за руки до ліфтів. Ліфт доправив їх до одної з дрім-сіток розважального комплексу, і в одній із вільних секцій дівчина-консультант запропонувала їм приєднатись до команди з двох хлопчин, що вже знудились чекати — секція була розрахована на корпоративну пригоду для чотирьох, а S.O.D. був, м’яко кажучи, не надто популярним дрімом…
Хлопці звеселились і привіталися з ними — виглядали вони як парочка. Одного звали Джош, а іншого Янек, обоє високі і субтильні, але Джош — довговолосий, балакучий і чорношкірий, а Янек — зовсім голомозий, мовчкуватий і полотняно-блідий.
Оля почала пояснювати, що ніколи в це не грала і всіх підведе, але хлопцям це було індиферентно — вони почали самі впрошувати її приєднатись, запевняли, що там усе просто, раптом що, то вони підстрахують, і все таке інше…
— Скільки занурень? — спитав Макс у обох, змовницьки всміхаючись.
— Оо, втратили лік!.. — розвів руками Джош.
А Янек лиш мовчки кивнув.
— Ну, у мене зо два десятки є… — соромливо кивнув Макс.
— То тут самі експерти, погоджуйтесь!..
Джош поглядав на Олю ледь не благально.
— Ну… окей.
Махду радісно сплеснула в долоні.
Дівчина-консультант всадила їх усіх чотирьох у зручні лежачі крісла і вдягла на їхні зап’ястя по конект-браслету у вигляді такої симпатичної коралової прикраси… За тим вона дала кожному по келишку з «питним» дефендером — рідина була мутнувата і на смак чимось нагадувала солону воду… Четвірка тут же почала куняти, і дівчина, привітно всміхаючись, провела малу бешкетницю до вигнутого службового голодисплею, всадила в крісло і випустила з рук дві маленькі мушлі — вони тут же пурхнули по повітрю і шмигнули до вушок Махду… Та зосереджено вгляділась в дисплей і прислухалась, потягла носом повітря…
Запахло морем. Цвіллю, піском та рибою, одсирілим вітром, безмежними океанськими просторами…
Затим у мушлях тихенько загув пронизливий ембіент з різко окресленим «сонарним» підводним мотивом. Потому в центр екрану випливла різнокольорова фірмова бабка з написом:
«Soft Dreams Ltd.
При підтримці…»
Бабка запурхала крильцями і відлетіла геть, а на екран виповз відомий усьому обжитому всесвіту поділений на дві рівні частини ромб — червоне з синім…
«General Biology»
Ромба хутко змінив салатовий павучок у різнобарвному плетиві нейронних з’єднань…
«…та Skytek Corporation
Представляють…»
Все згасло, ембіент підсилився глухими струнними, і центр екрану освітив аскетичний обліплений мушлями та водоростями напис:
«Sea of Dreams (с)»
Згас і напис, немов втонув в океанській пучині, і по товщі води попливло старомодне текстове інтро:
Америка, вісімдесяті роки двадцятого сторіччя… Джим Картер зазнає нищівної поразки на президентських виборах, і нова адміністрація Білого дому бере курс на остаточний демонтаж «червоної загрози», світова конфронтація досягає піку, і по всій земній кулі тліють криваві неоголошені війни, людство поволі освоює космос…
У ці глухі часи на узбережжі Атлантичного океану відбувається низка таємничих зникнень маленьких дітей. Серед зниклих і єдина дочка молодого подружжя з Бостону — Ольги та Макса Дайєрів — маленька Махду. Поліція безсила, і зневірене подружжя на останні гроші наймає відомого приватного детектива — Янека Матеуша. Йому береться допомогти давній друг сім’ї — колишній поліцейський Джош Стівенсон. Пошуки приводять четвірку в маленьке портове містечко Антоніо Бей на самому кордоні штату Массачусетс…
Вони ще не знають, що чекає на них там…
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Злива в Массачусетсі
— Це тут? Ні дідька ж не видно…