Безперечно, V ст. відбувалися жахливі речі, а останній імператор Заходу, як ми вже бачили, утік 476 року. А стосовно нашої бідолашної Британії, яку римляни завоювали лише тому, що могли це дозволити, то її покинули навіть раніше. Легіони відбули ще 410 року, й у нас почалися Темні віки. Ми майже повністю втратили знання латини, які повернуться до нас аж у часи норманського завоювання. Доти ж ми перебували під гнітом людей, що розмовляли подобою до німецької мови. Так, падіння Рима неабияк відбилося на безталанній провінції Британія. Я навіть чув думки деяких дослідників, нібито завдяки цьому ранньому вилученню зі складу імперії ми й досі маємо цілу низку комплексів стосовно нашого членства в Європейському Союзі.
От тільки ми часто забуваємо, що коли Рим упав, то вже давно не був столицею Римської імперії. А тому падіння Рима й падіння Римської імперії — різні речі. Імператор Костянтин змінив плин історії не лише прийняттям християнства. 330 року н. е. він переніс столицю на схід, до міста на березі Босфору, подалі від малярійного болота Рима.
Місто він назвав Nova Roma — Новий Рим, який, як і його попередник, розкинувся на семи пагорбах. Судячи з того, скільки птахів обирають цей напрямок для зимування, це одна з найвдаліше розташованих географічних точок на планеті, бо лежить вона на стику Європи та Азії — ідеально для боротьби з готами на Балканах, до того ж звідсіля куди зручніше розпочинати походи на парфян. Уже невдовзі непосидючий Костянтин звів тут новий Форум, побудував площу під назвою Augusteum, і розкидав по всьому місту важливі статуї та скульптури, як-от дельфійська колона, яку стародавні греки вважали за центр світу, і чотири срібні коні, що їх, як вважають деякі археологи, він зняв із Тріумфальної арки Траяна. Відтак він додав ще сенат і всі можливі римські громадські установи, і вже ніхто не сумнівався в тому, що це нова столиця імперії. Спершу місто називалося Візантій, згодом — Константинополь, або ж Царгород, а часом його називали просто «Місто».
Після падіння італійського Рима Константинополь став одноосібним центром середземноморської зони вільної торгівлі. До його велетенських складів на березі затоки Золотий Ріг спливались усі багатства Азії та східного Середземномор’я. Окрім того, що розташування й так було стратегічно вигідне, V ст. Феодосій II спорудив довкола міста колосальний потрійний мур, у такий спосіб захистивши його як з моря, так і з суходолу. Навіть сьогодні можна прогулятися руїнами цього укріплення й помилуватися викладеними, ніби конструктор, шарами рожевого й бурого каменю. Дивлячись на турецьких дітлахів, що ганяють у футбол на дні рову, неважко уявити собі впевненість, яку надавав той мур мешканцям Царгорода. Ці стіни захищали місто аж до часів винайдення вогнепальної зброї.
Саме в затишку цих мурів виник неповторний візантійський стиль, який Роберт Байрон описував як поєднання римського тіла, грецького розуму й загадкової східної душі. Хай які лиха траплялися на бойовищі — а їх траплялося чимало, — мури Константинополя перетворили місто на найбільшу та найстабільнішу потугу середньовічного світу. Ціле тисячоліття в цих укріпленнях плодились і зберігалися всі літературні тріумфи класичної цивілізації, аж доки їх зерна знову не потрапили на Захід у добу Відродження.
VI ст. Римська/Візантійська імперія відродилась. А за правління Юстиніана римляни відвоювали в готів і вандалів Італію й частину Іспанії та Північної Африки. Саме Юстиніан дав нам римське право, що до сьогодні слугує основою правових систем країн Західної Європи. Це він збудував найбільшу будівлю тих часів — собор Святої Софії.
— О, Соломоне, — промовив він на відкритті собору 26 грудня 537 року, — я перевершив тебе.
Навіть VII ст., коли місто знову потрапило під тиск аварів, болгар та інших балканських племен, імператор Іраклій зумів записати на свій рахунок приголомшливий успіх, 627 року розбивши парфян — Перську імперію, головного ворога Риму протягом ось уже кількох віків — поблизу міста Ктесифон, що неподалік сучасного Багдада. Дивлячись на римський світ початку VII ст., ніхто б нізащо не повірив, що його невдовзі спіткає катастрофа, а надто, що все станеться так блискавично.