— Чому мені соромитись?
— Ви йдете на побачення з Анежкою і питаєте, чи маю я вільний час.
— Хто вам сказав, що я іду на побачення з Анежкою? Ми розійшлися.
Вона повернулася і пішла.
Він наздогнав її.
— Зачекайте — не втікайте. Не сердьтеся, я не хотів вас образити…
Як він це сказав?
— Просто ви мені дуже подобаєтесь. Хіба в цьому є щось погане?
Той голос…
Вона глянула на нього збоку, помітила тонкий профіль і застигла.
Напроти висить ліхтар. Під ним автоматичні ваги з дзеркалом, звідки на неї дивиться свіже дівоче обличчя з розкішною короною рудого волосся.
Вона проковтнула слину. Обличчя в дзеркалі зробило те ж саме.
Ноги під нею підгиналися, але вона скочила на ваги.
— Це неможливо. Це безумство. Це…
— Що з вами? Ви хочете зважитись?
Вона допитливо подивилась на нього, обняла рукою за шию, пригорнула до себе.
Він погано зрозумів її.
— Та ні — схаменіться. Що ви бачите?
— Як це — що бачу?
— Тут. В дзеркалі.
— Що ж я маю бачити? Вас. Що з вами? Ви якась бліда.
— А себе? Себе також бачите? Це ви?
— Що з вами сталося? Чому це я не маю бути собою? Вам погано?
— Відійдіть.
Стукнула сумкою по дзеркалу. Потім ухопила його за руку і побігла.
— Стривайте, куди ви женетесь? Що трапилося?
— Заберіть мене звідси.
— Це тому, що ви розбили оте скельце? Не бійтеся. Ніхто нічого не бачив. Я вас не викажу.
— Я хочу геть звідси. Візьміть мене кудись, де нікого немає.
— Так. Одну хвилинку. Ми мусимо повернути назад. За рогом у мене стоїть моторолер.
Він хвацько підкотив до тротуару.
— Поїхали.
Вона очманіло роздивлялась навколо.
Всю дорогу, витріщивши очі, дивилася в його спину. Взагалі не знала, куди він її везе, як довго це тривало і де вони зараз.
— Де це ми?
Вулиця іде під гору, бруківка з незчисленними вибоїнами, майже вся заросла травою. Ліворуч дощаний паркан, звалище сміття і сходи, що губилися десь у темряві. Праворуч занедбаний живопліт, за ним плакучі верби. Віти нависають над живоплотом. Єдиний ліхтар тьмяно горить на пошарпаному бетонному стовпі.
— Ходімо.
Узяв її за руку. Повів трохи під гору, потім завернув направо до живоплоту, розсунув кущі, відхилив кілки і трохи підняв колючий дріт.
— Лізьте.
Вона вагалась.
— Лізьте, не бійтеся.
— Де це ми?
— Побачите. Лізьте.
Протиснулася крізь огорожу. Її огорнула тепла пахуча темрява. Знову взяв її за руку.
— Ходімо.
— Куди ви мене ведете?
— Адже ви хотіли кудись, де нікого немає.
Вони пробирались крізь сплетіння гілок, листя та паростків. Їхні ноги чіплялися за якісь високі стеблини. Нарешті стало трошки вільніше.
— Ось. Це тут.
Вони стояли на широкій галявині, під ними блищала гладінь ставка, на березі якого між деревами і кущами мальовниче здіймалися залишки дерев’яної альтанки.
— Що з вами діється?
Вона збуджено дихала. Стисла його руку. Потім кинулася бігти. Так. Тут вона сиділа. Ось клаптик паперового ліхтарика. А ось… Листяна стіна заворушилась і розсунулась. Він стояв там. І дивився на неї.
— Вам подобається?
Її губи заворушились беззвучно. Коли нарешті з них злетіли слова, вони прозвучали глухо і ледь чутно.
— Ви ходите сюди часто?
— Не дуже. Іноді.
— Ви були… були тут вчора?
— Що було вчора? Четвер? Не був. А що?
— Та ні. Це я так.
Вона сіла на кам’яну лаву.
— Ви дасте мені сигарету?
Він хвилинку дивився на неї.
— Будь ласка.
— Дякую. Чому ви не сідаєте?
— Я б…
— Сідайте сюди. Припалите мені?
— Звичайно. Пробачте… Чому ви так дивитесь?
Вона оповила його шию рукою, пригорнула до себе і притисла його голову до своєї.
— Місяць сходить по щаблях зірок… Це Шекспір?
— Що сходить?
«Вона сказала це вголос?»
Погладив її груди.
— В тебе…
Затулила йому вуста долонею. Він поцілував її в долоню.
Вся затремтіла.
— Тобі холодно?
— Ні. Ти думаєш, що в мене немає дерзання молодості?
— Чому?
Вона встала, розбіглася скочила в озеро. Довго пливла назустріч місяцю, що купався у воді.
Коли повернулася, він стояв на березі вже одягнений.
— Так ти молодчага, факт. Послухай, в тебе немає двадцятип’ятикронної монети?
— Навіщо?
— Хочу подзвонити. Тут внизу є будка.
Видерлася на берег (дивиться і не допоможе), трусилася, наче щеня, і почала порпатися у сумочці.
Схилившись, він водив рукою за кам’яною лавою.