— Вони, очевидно, рознюхають, що моя фірма не така вже й солідна.
— Нічого страшного. Невеликому підприємству також може трапитися вигідний багатомільйонний контракт. Ви добре знаєте ситуацію в Бразілії, тому звернулися саме до вас. Чи цей контракт зареєстрований у вашій документації?
— Не зовсім.
— Треба це якнайшвидше залагодити. Дати поставте заднім числом. Це також буде аргументом на вашу користь. Ви нічого не приховували, й контракт був чистий, мов сльоза. Ви навантажили руду на корабель, а далі знаєте лише те, що він затонув біля острова Маврікій. Вас це дуже здивувало, бо корабель виглядав досить міцним.
— Але ж і потішили ви мене!
— Мусите мати доброго адвоката. Сидіть собі в Роттердамі й чекайте на розвиток подій. Коли вас арештують, адвокат спочатку вживе заходів, щоб звільнити свого клієнта, а потім — щоб припинити справу. Може навіть пощастить налякати страхову компанію можливістю процесу про безпідставне звинувачення.
— Ви гадаєте, мене арештують?
— Можливо. Але я не думаю, щоб вас тримали довго, якщо ви застосуєте тактику, яку я вам порадив.
— А я? — запитав ліванець.
— З вами гірша справа. Вони чіплятимуться до купівлі корабля та. дуже великої страхувальної суми. Важко буде пояснити, чому судновласник, який не має жодного корабля, раптом купує великий суховантаж.
— Але ж я купив його в кредит.
— Забагато кредитів у всій цій афері.
— Страховій компанії вже відомо, що руда потрапила в Південну Африку. Виходить, гроші також мусили поступити звідти, — доводив Габон.
— Я бачу лише один вихід. Завтра вранці зверніться в страхову компанію «Ллойдс оф Лондон», звинувативши Антона Міллера у шахрайстві.
— Добре ти зі мною розправляєшся, — обізвався Міллер.
— Тобі вже однаково. А для пана Габона — це єдиний шанс уникнути в'язниці. Він мусить удавати, ніби нічого не знає про Муджібара Саттара і його знімки. Пан Габон піде до генерального директора страхової компанії і подасть йому прохання про детальне розслідування причин катастрофи, оскільки він підозрює шахрайську змову поміж Міллером та Боргулісом. Ви мусите мати при собі копію доручення, яке Міллер вам дав у той самий день, коли був куплений корабель «Куретаке-Мару».
— Я щось не розумію.
— Все дуже просто. До вас звернувся Антон Міллер і запропонував вигідну справу. Він мав покупця й товар, який треба потайки перевезти з Бразілії в Японію. Цього не можна довірити жодному відомому судновласникові, тому він вирішив сам купити якийсь корабель. Проте без відповідного документа судновласника він мав би певні труднощі з його реєстрацією та всіма іншими формальностями. Ось чому Міллер хотів, щоб Ліверпульська суднова компанія за його гроші купила відповідний корабель. Офіційно цей корабель буде власністю фірми, але той, хто дав гроші на його купівлю, має повне право розпоряджатися ним як завгодно, тобто продати або вимагати відшкодування у випадку катастрофи.
— Вони одразу запитають, скільки я заробив на цьому.
— Тоді ви покажете контракт з Міллером на орендування корабля і докази, що фірма «Цюріхер імпорт-експорт гезельшафт» перевела на рахунок вашої фірми в банку «Креді суїс» усю орендну плату. Проте, мовляв, ви сумніваєтесь, чи корабель «Куретаке-Мару» справді затонув унаслідок причин, названих у вироку Морського суду, і, як чесний бізнесмен, хочете попередити страхову компанію.
— Я б хотів побачити обличчя хлопців із «Ллойда», — засміявся Фок.
— А мені зовсім не до сміху, — мовив Міллер. — Ви накладаєте на мої плечі дедалі більший тягар. Якщо мене спіймають, то з в'язниці я вже не вийду.
— Маєш голову на те, аби викрутитися. Ви самі полізли в цю справу, як мухи в смолу.
— Я боюсь, що мене можуть одразу заарештувати в лондонському аеропорту.
— Не думаю, — заспокоїв Габона Ціммерман. — Скотленд-Ярд — обережний. Оскільки ви ще не подали заяви про відшкодування, вони не ризикуватимуть. Але про всяк випадок ви мусите мати при собі всі названі документи, а також лист до страхової компанії, який застерігає від можливого шахрайства з боку Міллера. До дирекції «Ллойда» ви підете разом зі своїм адвокатом, який доповідатиме про юридичні аспекти контракту з фірмою «Цюріхер імпорт-експорт гезельшафт».
— Але ж я не маю тих документів, бо я не давав доручення панові Міллеру. Я маю лише договір про орендування корабля.
— Нічого. Зараз підете разом з моєю людиною до мого приятеля-нотаріуса і він оформить документ з потрібною датою. Це буде коштувати трохи більше, ніж звичайне доручення, але хто займається підозрілим бізнесом, той мусить платити за власний провал.