Повстання в його огидливих оргіях швидко охопило все Подніпров’я, Волинь і Сиверію, що тоді належала до Польщі. Воно перекинулося і на Литву, незважаючи на енергійну протидію князя Яна Радзивілла. Повсюдно посполитий люд з однаковою жорстокістю карав шляхтичів, ксьондзів, та особливо жидів і єзуїтів. Один рабин, який описав страждання своїх одновірців у ті сумні часи, вважав, що число знищених жидів становило понад сто тисяч, не рахуючи тих, що змушені були втікати куди очі дивляться, конаючи по лісах чи на шляхах від голоду і холоду. Ще дотепер у краях, що були свідками того великого лиха, про це живуть згадки, вбрані слов’янською уявою у фантастичні барви, проти яких, здається, не завжди могли встояти сучасні історики. До імен славних гайдамацьких ватажків Ганжі, Небаби, Кривоноса та багатьох інших селяни додавали уявних монстрів — витворів того страшного вікопомного часу. Так, скажімо, в народних переказах розповідається про подвиги і злочини якогось татарського хана, Шолудивого Буняка — такого собі вампіра з іншого століття, який помер дуже давно, а тепер завдяки своїй незвичайній силі ожив. Казали, що під кожухом він ховав гниючий труп. Раз на місяць той вампір ішов до купелі, і тоді козак, який йому прислуговував, із жахом бачив, з якою почварою він має справу. Буняк неодмінно вбивав свідка, котрий міг би зрадити таємницю. Так тривало деякий час, поки його купальником не став син відомої ворожки, яка вміла розпізнавати вампірів. Вона вручила своєму синові хліб, замісений на власному молоці, і наказала почастувати ним отамана, коли той розпочне свою купіль. Тільки-но вампір з’їв той хліб, як одразу ж вигукнув: «Ти уникнув смерті! Тепер ми брати, бо спожили молоко однієї матері. А я — пропав!». І справді, в першій же битві він загинув і більше не оживав. Ця фантастична розповідь свідчить про існування названого побратимства, яке в ті часи було у великому пошанівку в південних слов’ян. Воно освячувалося і ще дотепер освячується релігійним ритуалом грецької церкви. Здається, воно могло існувати також і між людьми різного віросповідування, бо кажуть, що Хмельницький та один із братів кримського хана називали себе
побратимами, себто названими братами.