Хмельницький вичікував зі своїм військом, не нападав на противника. Ведучи військо на Львів, хотів виграти час і дати можливість сеймові вибрати короля. Справді, облога велася доволі мляво. Козаки не мали ні інженерів, ні важкої артилерії. Польовими гарматами вони нищили покрівлі будинків і перестрілками з гарнізоном хотіли викликати заворушення серед населення, особливо простолюдців, які у своїй більшості належали до грецького обряду. Побутує дивний переказ, пов’язаний з облогою Львова. Серед найбільш завзятих захисників міста були ченці монастиря Бернардинів, що стояв неподалік захисних валів. Той монастир перетворився на справжню твердиню. Його ченці завжди першими бралися за зброю: чи то відбиваючи штурм, чи то придушуючи голодний бунт мешканців. Дізнавшись про контакти Хмельницького з деякими руськими ремісниками, вони наказали сповістити, що кожної суботи влаштовуватимуть обід для жебраків обох обрядів.
Першої суботи в монастирі зібрався натовп людей. При вході до трапезної якийсь чернець попереджував, що пісний стіл приготовлений для католиків, а м’ясний для православних. Руський люд посідав за той стіл і взявся надолужувати свій довготривалий піст, коли ж якийсь бернардинець кличе одного з них немовби для таємного повідомлення. Незадовго кличуть ще одного русина, далі ще. Жоден з них не повернувся. Коли вони виходили, чернець убивав їх сокирою і кидав у криницю. Чи так воно було, чи ні, цього ми не знаємо, однак цей переказ, збережений українськими літописцями, свідчить, до якої крайності дійшла релігійна ненависть у Польщі.
Упродовж кількох тижнів облоги козаки знищили або спалили багато домівок. Вони перетяли водогін і так щільно блокували місто, що в ньому стала відчутною загроза голоду. Остерігаючись простого люду, міські патриції запропонували капітуляцію. Хмельницький чемно прийняв їхнього парламентарія, жалкуючи, що війна спричинила такі лиха мешканцям Львова. «В тому нещасті, від якого постраждав насамперед я, — казав він, — винен лише Вишневецький. Моє військо роздратоване, воно вимагає помсти, а я безсилий вас захистити». Описавши жахливу картину, яка їх чекає, він дав зрозуміти, що Запорізьке військо задовольниться викупом, точніше субсидією, яка потрібна йому, щоб заплатити своєму союзникові — татарському мурзі. Тепер ішлося про те, щоб визначити суму. Хмельницький хотів 200 тисяч дукатів. З ним не погодились. Він послав позивачів до Тугай-бея, той повернув їх на Хмельницького. Місто могло дати лише 16 тисяч дукатів готівкою, проте обложники погодилися взяти також срібне начиння і різний крам. Пообирали костьоли та монастирі, у козацький табір позносили тканини, обставу, коштовності. А ще потрібні були подарунки для полковників, старшин, сотників. Одно слово, то був організований полюбовний грабунок. Грізні бернардинці, які до останньої хвилини були проти капітуляції, заявили про своє право не сплачувати насильної контрибуції і, здається, таки зуміли її уникнути.
З-під Львова Хмельницький рушив з військом на Замости. Облога Замостя достеменно нагадувала облогу Львова. Козаки не спромоглися заволодіти цим добре укріпленим містом із чисельним гарнізоном, проте виснажили його безперервними атаками, настрахали жорстокою блокадою і врешті-решт, погодившись на викуп, зняли облогу. Якщо вірити українським літописам, обложники спорудили чудодійний механізм, від якого щиро сподівалися неймовірного успіху: то була дерев’яна вежа з рухомим містком, що опускався на захисні вали. І справді, з допомогою ручки, різних валків та блоків його підвели аж до мурів міста, однак поляки вивели його з ладу гарматними пострілами і спалили. Козаки називали цю машину «гуляйгород» і, втративши її, були дуже пригнічені. Навіть важко припустити, що вони вміли штурмувати міста як римляни. Взагалі, це не єдина подібність між руським та античним військом. Як і римський консул, Хмельницький мав своїх авгурів і за прикладом Гая Марія тримав у своєму штабі ворожку Марусю. Побачивши якийсь метеорит, Маруся сповістила, що місто взяти штурмом не вдасться. Переконані в безпомилковості тієї віщунки, козаки погодилися на 20 тисяч дукатів і припинили воєнні дії.