– Все! - оголосив він.
Олена сіла. Крізь силу натягнула труси і джинси. Поправила одяг. Хитаючись наче п'яна, вона вийшла з машини.
Ось, тримай! - Роман протягнув їй якись папірець. - Як домовлялися. Здачі не треба.
Чоловіки поїхали геть. Олена залишилася сама.
Біля ліхтаря вона подивилася на папір: 20 американських доларів.
Олена вмирала від втоми. Їй все ще було боляче. Зібравшись з силами, вона дошкандибала до найближчої лавочки і заснула.
Прокинулася від холоду коли вже світало. Страшна слабкість у цілому тілі.
Нестерпно хотілося у пісяти. Олена підвелася і пішла до кущів. Потім, вже встаючи, вона помітила на трусиках сліди крові.
Вулиці були майже порожні.
– Вибачте, я шукаю готель "Галицька скарбниця", - спитала Олена в прибиральниці.
– Гезди! - лаконічно відповіла та, вказуючи напрямок. Вона зміряла дівчину недобрим поглядом.
– Дякую, пані...
У фойє готелю на неї чекав тато. Видко було, що не спав він цілу ніч.
– Де ти була?! - гукнув тато і вдарив Олену по обличчю.
(c) Саша Шло (Олександра Шелковенко)
Він
Він думає, що володіє мною. Він приходить ввечорі, або на вихідні. Я готою йому їжу. Потім йдемо до ліжка. Я роздягаюся, лягаю і покірно розставляю ноги. Дивлюся, як він натягає презерватив на свій напружений член. Мене це не збуджує, мені не огидно - мені просто байдуже.
Він входить у мене. Занадто швидко, і від того трохи боляче. Але я вже звикла.
Він із силою стискає руками мої груди. Занадто. Але я нічого не кажу. Мені легше мовчати.
Я просто чекаю, поки він кінчить. Сама я не кінчаю з ним ніколи... майже ніколи.
Він думає, що це і є справжній секс. А я не хоче його розчаровувати. Мене навіть розважають його спроби створити імідж палкого коханця, Справжнього Чоловіка, секс-супермена.
Йому не везе з жінками. Вони використовують його, але він цього не розуміє. Використовують, щоб самовпевнитись. Або помститися чоловікам. Або просто як живий замінник фалоімітатора. Потім викидають. Але він і цього не помічає.
Мені його шкода. Зрештою, мені навіть подобається ця його наївність.
Інколи в нього не стоїть. Тоді він лягає біля мене і я беру його член у свою руку. Я ліниво масажую його скарб, аж поки той не збільшується до потрібних розмірів. Він просить мене взяти його член до рота Я відмовляюся. Відбрехуюся, ніби це протиречить моїм принципам. Кажу щось за гігієну. Роблю вигляд, що мені огидно.
Насправді, мені просто байдуже. Я могла б це зробити, ще й як! Але не для нього. Не тепер.
Одного разу я попрохала його полизати мою ..... . Він рознервувався, приховуючи свою сором'язливість. Потім гордо пояснив, що він не "лизунчик". З тих пір я не хочу старатися заради нього.
Зранку, або по обіді, він одягається і йде геть. Певно, у свій гуртожиток - розповідати друзям, як він мене "їбав".
Але мені байдуже. Хай тішиться!
Я залишаюся сама. І тоді починається справжнє. Мої мрії.
(с) Олександра Шелковенко
У підїзді
Оленка та Іванко познайомилися у Львові на День Злуки. Балакаючи за українську історію, вони непомітно для себе зайшли до найближчого підворіття.
Раптом Іванко зрозумів, що Оленка його хоче:
– Я хочу тебе! - простогнала вона.
Іванко швидко підняв її спідницю і вставив свій гарячий прутень до її бандурки. Оленка відразу ж кінчила. Іванко теж кінчив, але не поспішав витягати на поверхню свою машину насолоди. Він продовжував знаходитися у піхві, поки Оленка не кінчила ще три рази. Тоді він поклав прутня до її рота. Оленка відчула від цього неземну насолоду і кінчила ще раз. Іванко став на коліна і почав робити кулі... куні... (дуже складне слово, але ви зрозуміли). Він швидко і потужно лизав її блягузницю. Це дало йому таку насолоду, що він кінчив аж два рази.
Тоді вхопив руками великі перса Оленки і поклав поміж ними свій довгий напружений прутень. Оленка кінчила від насолоди.
Побачивши це, Іванко теж поспішив кінчити. І як тільки краплинка сперми впала Оленці на губи, вона кінчила знов.
Переконавшись, що Іванко тільки що кінчив, Оленка почала вилизувати від сперми його прутень - і Іванко застогнав від насолоди.
Тоді він вхопив партнерку за її дупку - і миттєво всунув туди свого вкрай збудженого прутня. Оленка закричала від насолоди:
– Єби мене швидше!
І кінчила водночас з Іванком.
– В мене ще ніколи не було таких оргазмів! - палко зізналася дівчина.
– Це тому, що сьогодні свято нашої державності, - пояснив Іванко.
(c) Саша Шло
У кущах
Принц та принцеса кохали одне одного. Навіть і не кохали, а... подобалися, вобщім. Їй бракувало мужика поруч, а він хотів здаватися собі крутим.
Одного разу вони втекли з лекцій і пішли до парку. Він взяв з собою татове шампанське, вона наробила канапки.
Вони випили по два літри шампанського, закусили канапками, та й полізли до кущів...
За півгодини звідти виповзла напівгола принцеса. Принц спав у кущах і храпів на цілий парк.
– Видко отруївся моїми канапками, - подумала принцеса.
Але вигляд у неї був цілком задоволений.
(c) Саша Шло
У Гавані, втеча
Офіцер КДБ Юрій Горін уважно слухав інформаторку.
– Ні, компаньєро, - казала та іспанською, - "Чіка" із темним волоссям ходила до нього вже тиждень. Я не повідомляла Вас, бо думала: чіка - росіянка і знає, що робить. То не є моя справа слідкувати за комуністами, особливо з Русії. Але два дні тому з'явилася ота білявка...
– Продовжуйте, компаньєра, - заохотив Горін.
– І я подумала: що дві комуністки можуть так довго робити у компанії класового ворога? Тоді почала придивлятися.
– Далі?
– Одного разу вони забули зачинити двері. Я зазирнула... Ке венгуенца! - із обуренням гукнула вона. - Всі троє були голі! Уявляєте собі, компаньєро?
Горін уявив.
– Сеньор колишній власник ліг на підлогу. Білявка лягла поруч, але у іншому напрямку. Вона поставила свою "чучу" біля рота сеньора. Який сором! Інша "чіка" теж лягла: вони тепер складали трикутник. Вона поставила свою "чучу" біля рота білявки, а сама взяла до рота пеніс сеньора колишнього власника. І ці безстидники почали пестити одне одного ротами - одночасно. Клянуся революцією, компаньєро, все так і було!
– Потім? - спитав Горін. Ця історія цікавила його все більше.
– Отримавши насолоду, вони пійшли до ванної кімнати і почали мити одне одного. Вони часто миються, компаньєро! Зовсім не економлять газ, потрібний для революції!
– Це дуже зле, - засудливо похитав головою Горін. - Природні ресурси - запорука комуністичного будівництва.
– Потім дві чики про щось говорили мовою, яку я не розумію. Гадаю, що російською. Сеньор мовчав, тільки іноді щось казав іспанською. Мені здається, що він робить вигляд, ніби нічого не розуміє, а насправді прислухається до їхніх слів...
– Цікаво, дуже цікаво, - зауважив Горін.
– З першою "чікою" сеньор розмовляв якоюсь не зрозумілою мені мовою. Але то була не російська, компаньєро!
– А яка?
– Я не знаю. Але сеньор колишній власник колись казав, що він украіньано. Може це ідіома де Украніа?
– Незмовірно... - сказав Горін російською. - Втім...
Раптом у його пам'яті з'явилася стара формула: "український буржуазний націоналіст". Але тут, на Кубі? Втім, факти не залишали місця для сумнівів. "Галина ж з Полтави, - пригадав він. - Полтава - це УРСР. Та й прізвища у неї Гнатенко..."
– Але у присутності білявки вони розмовляли лише іспанською, - казала інформаторка, - а ту іншу мову не згадували. Ніби щось приховували від неї.
"Треба якнайбільше фактів, - подумав Горін, - Кожна деталь..."