Коли повторні спостереження підтвердили, що розміри вогненного озера неухильно збільшуються і озеро зайняло вже всю площу вогнедишної гори, довелося поступово вивозити населення і підприємства з цього материка на інші. Незабаром берег вогненного озера в одному місці прорізав берег моря, і вода почала вриватися в озеро, вступаючи в боротьбу з вогнем. Але вода не залила вогонь, а лише підсилила вибухи; випари води, що утворювалися у величезній кількості, наситили повітря, і почалися проливні дощі на західній півкулі. Це трапилося перед збором урожаю і пошкодило йому. Почав відчуватися брак хліба, оскільки значна частина головного материка була вже захоплена вогненним озером чи випалена гарячими газами, що розповсюджувалися його околицями.
Вогненне озеро перетнуло вузьку протоку між головним материком та сусіднім і стало розповсюджуватися й там. Виникло побоювання, що всій поверхні планети загрожує знищення. За швидкістю розширення озера почали вже підраховувати, скільки часу може ще існувати кожен материк. Стривожилося і населення східної півкулі, хоча воно ще сподівалося, що широкий океан, який відокремлював їх від материків західної півкулі, зупинить розплавлення. […]
Але розклад речовини і розплавлення тіла планети розвивалися неухильно все більше, охоплюючи поверхню і розповсюджуючись також углиб твердої кори, яка тепер уже здригалася від вибухів, що супроводжували розпад і зіткнення води з розплавом. Землетруси не давали населенню західної півкулі спокою ні вдень, ні вночі, руйнуючи поступово всі будівлі. Багато хто жив уже в куренях чи наметах серед полів.
Побоюючись невідворотної загибелі всієї планети, учені західної півкулі задумали описати причини і розвиток цієї катастрофи, викласти цей опис на металевих пластинках у кількох десятках екземплярів і вмістити їх у великі скляні кулі, які могли б здійснити переліт через міжпланетний простір і впасти, подібно до метеорита, на найближчі планети, населені розумними істотами, щоб розповісти їм про нашу долю і застерегти від дій, що можуть викликати аналогічне нещастя.
Для цієї роботи на невеликому острові серед океану, далеко від материків обох півкуль, влаштували станцію спостереження в розрахунку, що розплавлення кори торкнеться цієї частини поверхні найпізніше. На острові є також глибока шахта з сейсмічною станцією, зручною для реєстрації хвиль глибоких землетрусів. На цій станції приготують описи, які на початку остаточної катастрофи будуть уміщені в кулі зі скла, схожого за складом на породи деяких метеоритів і настільки прозорого, щоб мешканці іншої планети, які знайдуть таку кулю, помітили її вміст, розбили її і прочитали історію катастрофи. Велика кількість заготованих куль дозволить сподіватися, що хоча б одна чи дві витримають політ і впадуть на сушу, де їх колись виявлять.
Поволі, але зі страхітливою постійністю розширювалося вогненне озеро, виразка розпаду на головному материку західної півкулі росла, захоплюючи і знищуючи горби і рівнини, міста і селища, поля, луги і ліси по всьому своєму колу. Що більше розширювалася виразка, то сильнішою ставала спека, що видихалася нею, спалюючи в околицях рослинність. Пекучі вітри розходилися з вогненного озера, все навколо нього висохло, і все, що могло горіти, займалося. Пожежі винищували поля і засохлі ліси, села й міста. Населення відступало перед вогнем, рятувалося. Уряд організував виселення на інші материки західної півкулі, де жити ставало все тісніше, а отримувати прожиток усе важче, незважаючи на строге нормування харчів.
Минув ще рік і вогненна виразка розпаду, розширюючись на всі боки, досягла морських берегів головного материка західної півкулі. Море в багатьох місцях почало уриватися вглиб виразки. Вода, стикаючись з розплавленими масами, перетворювалася на пару, вибухи не припинялися ані на хвилину. Сподівання, що вода океану заллє всю виразку, що боротьба вогню і води закінчиться перемогою останньої і розпад припиниться, не виправдалися. Хмари стали огортати всю планету, все частіше лили дощі, здригання ґрунту посилилися, землетруси зруйнували всі споруди, окрім найпростіших і найміцніших; населення жило в землянках, куренях і наметах. Промисловість завмирала, заводи і фабрики були зруйновані. Доводилося підтримувати лише землеробство і скотарство задля отримання їжі. Через часті дощі і спеку, що її випромінювала вогненна виразка, на всіх уцілілих материках західної півкулі розвинулася буйна рослинність. Це сприяло скотарству, але перешкоджало хліборобству. Довелося встановити посилений обмін зі східною півкулею, міняючи плоди і продукти скотарства на хліб.