— Підсмажитися — це бути спеченим на вогні або на жару переважно із жиром без використання води? Вам хочеться таке із собою вдіяти?
Мимоволі я засміявся, вона замислилась на мить і приєдналася до мене.
— Я зробила страшенно безглузду помилку?
— Та ні. Ви маєте рацію. «Підсмажуватися» — це розмовне, а взагалі «загоряти». Дивіться, зараз я зніму сорочку й підставлю тіло сонцю.
— І ви все знімаєте? Ми цього ніколи не робимо.
— Ні, звичайно не все. Ми носимо купальники.
— А що це?
— Це, ну… важко пояснити. Будь ласка, зачекайте хвильку. У мене є журнал. Я принесу його, й ви все зрозумієте.
Пошарпаний примірник «Лайфа». Квиток до раю. За шістдесят секунд я встиг збігати до своєї каюти й повернутися.
— Тепер бачу, — сказала Таму, як завжди не змінюючи виразу обличчя. Дуже стримана дівчина. — Тканини й кольори різні, проте в усіх моделях закрито одні й ті ж місця.
Так, головне ви схопили.
— А весь журнал можна подивитися?
— Чом би й ні? Тримайте його, скільки захочете. Вип’ємо кави?
Вона заперечливо похитала головою, тож я пішов пити каву сам. Коли повернувся, дівчини вже не було. На обід вона не з’явилася. Я вже зібрався постукати до неї і дізнатися, чи все гаразд, та біля її каюти втратив рішучість, і я проминув її. Цієї миті несподівано відчинилися двері капітанової каюти, і просто на мене вискочив корабельний стюард. Він невесело мені підморгнув, а капітан, розхристаний і лютий, хряпнув дверима в нього за спиною. Я відкрив гаманець. Грошей у ньому не збільшилося відтоді, як я поглядав востаннє, і я вирішив, що мені все одно нема чого робити в Нью-Йорку з сімома доларами, й подався до буфету за наступною пляшкою граппи. Треба було відновлювати душевну рівновагу.
Коли піднявся на палубу, дівчина знову сиділа на тому ж місці. Але цього разу на ній був щільний чорний купальник з низьким викотом.
— Щось не так? — спитала вона, коли від несподіванки я закляк.
— Та ні. Все гаразд. Краще й бути не може. Одначе, я гадав, що про такі речі ви й гадки не маєте.
— Я зробила купальник з інших своїх речей. Якщо вже я їду до Штатів, то повинна вдягатися, як усі.
— Слушна думка. — Я відкинувся на сусідній шезлонг, відчуваючи, як у мене починає паморочитися в голові.
— Давайте загоряти. І розкажіть мені про свою країну, якої ніколи не бачила.
Я почав розповідати. Вона була рада слухати що завгодно про нашу велику країну, і в розмові я згадував усе, що спадало на думку. Спочатку загальні відомості, далі — культура, живопис, політика, потім — етикет і звички. Вона ловила кожне моє слово. Щоб пояснити, що таке манікюр, мені довелося взяти її руку в свою — яка то була маленька, ніжна, тепла ручка! — але вона того наче й не помітила.
Час промайнув напрочуд швидко, і тому саме цієї щасливої миті пролунав звук гонга. Поруч з нами стояв стюард, тримаючи гонг у руці, і бив у нього молоточком. В його очах, схожих на очі гончака, світилося співчуття. Час іти вечеряти.
Цього разу, коли я проходив повз каюту капітана, двері знов несподівано розчахнулися, і він вискочив, мов чортеня з коробки.
— Я спостерігаю за вами й цієї жінкою, — прошипів він.
— Облишмо ревнощі, капітане. Ви ж не цікавитесь жінками.
— Не дуріть мене. Ніяка вона не арабка, якщо скинула чадру й роздягнулася. А як вона розмовляє. Спочатку й двох слів не могла зв’язати по-англійськи, а потім зненацька почала чудово розмовляти, та ще й з північно-американським акцентом.
— Але ж я не можу погано ставитись до дівчини тільки тому, що в неї гарний слух.
— Вона шпигунка! Ось хто вона.
— У вас багата уява, капітане. Занадто багата.
Але чи так уже він і помилявся? Поки я голився, користуючись тоненькою цівкою теплуватої іржавої води, ця думка не давала мені спокою. Так, зараз Таму добре знає англійську, набагато краще, ніж навіть учора. Здібна дівчина, от і все. І нічого такого тут немає.
Після вечері ми з Таму всілися в кутку їдальні на стільці з пошарпаною шкіряною оббивкою, і вона поринула в читання. Священик зник не вклонившись, мабуть, неправильно витлумачив вручення Корану. Я ж узявся до журналу з кросвордом. По всьому було видно, що продовження нашої розмови Таму не цікавило.
— Фріт… фрат… — бурмотів я.
— Що там? — озвалася Таму.
— Тип рослин. Десять літер. Починається з «фр».
— Фреатофіти. Ботанічний термін; рослини, що існують за рахунок грунтових вод.