Великий будівничий світлого завтра обіцяв народу Румунії достаток в найближчому майбутньому. Починав, як прийнято у комуністів, з себе: не розкидаючись порожніми обіцянками, Чаушеску забезпечив собі гарне життя в сьогоденні. У нього було 39 резиденцій, 23 палаци, 3 окремих корпуси в кращих санаторіях, 28 мисливських будиночків з обслугою і охороною, з камінами, лазнями, басейнами і всім іншим, необхідним для повноцінного відпочинку головного працівника країни. Працівник з Працівників заявив, що особисто йому нічого не потрібно; все, що у нього є, належить народу Румунії.
Герой з Героїв був схиблений на власній безпеці. Під час урочистого обіду у Її Величності королеви Великобританії Повноводний Дунай розуму наказав своєму холопу скуштувати їжу перед тим, як самому до неї доторкнутися.
Батько Вітчизни не забував про свою рідню. Дружину Олену він ввів до Політвиконкому Центрального Комітету Румунської комуністичної партії і призначив першим заступником прем’єр-міністра, тобто своїм першим заступником. Юридично Олена Чаушеску стала другою людиною в країні.
Посаду вождя Перший персонаж у світі планував у спадок передати синові. Така вже натура борців за загальну рівність: коли запустиш у владу чужинця, чи ж буде він так ревно служити народу? Чи ж не краще владу на нащадка переписати? Він вже точно відхилень від генеральної лінії не допустить. У Північній Кореї комуністична династія існує вже в третьому поколінні: від батька до сина, від сина до онука. В Азербайджані — від батька до сина. І в дружній нам Сирії.
Ніку Чаушеску, синок Джерела нашого світла, готувався прийняти від батька важкий тягар влади. Умінням і старанням, вірним служінням Румунії Ніку зумів піднятися на посаду першого секретаря Комуністичної спілки молоді Румунії, ставши ватажком кадрового резерву комуністичної партії і Державної безпеки. І в самій комуністичній партії був він не останньою людиною. Партією керував Центральний Комітет, а Центральним Комітетом керував Політвиконком (по-нашому — Політбюро). Ніку Чаушеску став членом Центрального Комітету, потім — кандидатом в члени Політвиконкому.
Родичі Творця епохи небаченого поновлення по-братськи розділили ключові пости в Державній безпеці, в міністерствах оборони, внутрішніх справ, торгівлі, далі — скрізь.
Народ безтямно любив Кондукетора. У листопаді 1989 року відбувся XIV з’їзд Румунської комуністичної партії. Делегати побили світовий рекорд. Промову Великого будівельника світлого завтра вони переривали бурхливими оваціями, що довго не змовкали, — не двічі і не тричі, а цілих 62 рази. При цьому кожного разу всі дружно підводилися. До речі, настільки пристрасна всенародна любов завжди чомусь виходила боком для всіх великих творців народного щастя. Рівно через місяць Працівник з Працівників і його дружина-заступник були повалені, спіймані і розстріляні біля стіни солдатського сортиру.
Однак це сталося пізніше. А до того світлого дня Румунія чверть століття під прапором Генія Карпат, під керівництвом його Найбільшого Друга і Соратника і його Нащадка йшла своїм особливим шляхом від перемоги до перемоги.
У зовнішній політиці Геній Карпат гнув свою лінію. Від Радянського Союзу він відколовся вже на другому році свого правління. І пішов своїм шляхом.
У серпні 1968 року народу Чехословаччини необхідно було допомогти знайти шлях у темряві. Зібралися комуністичні начальники Східної Німеччини, Польщі, Угорщини та Болгарії і вирішили послати вісім дивізій зі складу своїх армій на виручку братам по класу. Вожді Радянського Союзу подумали і погодилися: раз всі так вирішили, то нехай вже так і буде, ми також допоможемо, чим зможемо — пошлемо до Чехословаччини дев’ять армій, серед них дві танкові (1-а гвардійська і 8-а), три гвардійських загальновійськових (8— а, 11-а і 20-а) і чотири загальновійськових (13-а, 14-а, 28-а і 38-а) загальним числом 33 дивізії (12 танкових, 18 мотострілецьких, 1 артилерійська, 2 повітрянодесантні), без врахування бригад — спеціального призначення, ракетних, артилерійських, урядового зв’язку, залізничних та інших; їхні дії підтримаємо трьома повітряними арміями (4-а, 16-а, 57-а), армією ППО (8-а), корпусом дальньої авіації, п’ятьма військово-транспортними авіаційними дивізіями і всім іншим, що потрібне для наведення повного порядку.
Пішли війська п’яти братніх країн звільняти Чехословаччину, а Геній Карпат утримався. А Геній Карпат виступив із засудженням. Наш визвольний похід він обізвав мало не агресією і втручанням у внутрішні справи. Мало того, зібрав в Бухаресті півмільйонний мітинг протесту.
Цього йому ніяк не можна було пробачити.
2
Отже, після Чехословаччини військова доля кинула мене на кордон з Румунією, яка відбилася від рук.
Розслаблятися нам не давали. Дивізію мою піднімали по тривозі вельми часто. І кожного разу думалося: ну ось, нарешті!
Ми вже в Бухаресті порядок наведемо! Мій доблесний 145-й гвардійський учбовий мотострілецький полк в своєму пишному титулі мав почесне найменування — Будапештський. Отримав він це найменування за штурм Будапешта навесні 1945 року.
Однак воював в Будапешті він не один раз, а двічі. У жовтні 1956 року революційний порядок в сусідній братній країні наводили Особливий корпус Радянської Армії, який вже перебував в Угорщині, і дві армії зі складу Прикарпатського військового округу. Особливий корпус очищав від контрреволюції Будапешт, а вся інша країна була розділена на дві частини: 8-я механізована армія визволяла все, що на схід від Дунаю, 38-я армія — все, що на захід.
66-а гвардійська (в той час — стрілецька) дивізія в складі 38-ї армії, допомагаючи угорському пролетаріату зберегти революційні завоювання, вийшла до кордонів Австрії, одначе три її гвардійських полки, 128-й танкосамохідний, 135-й артилерійський і 145-й стрілецький, тимчасово увійшли до складу Особливого корпусу і вели бойові дії безпосередньо в Будапешті.
Тому: мій 145-й полк жартома називали «двічі Будапештським».
Восени 1968 року або навесні 1969 роки йому б саме час серед інших і в Румунію сходити, додавши до титулу ще й назву Бухарестського.
В Угорщині Радянська Армія навела порядок? Навела.
У Чехословаччині навела? Таки навела.
Он за тим лісом — кордон непокірної Румунії. Необхідно порядок наводити? Необхідно. Коли накаже Батьківщина.
Тільки ж Батьківщина такого наказу не віддавала.
Де ж логіка?
Командиром батальйону у мене був підполковник Протасов. У 1956 році він капітаном воював в Будапешті. І ось одного разу, після відбою чергової тривоги, я не витримав і запитав його:
— Товаришу гвардії підполковник, війська Прикарпатського військового округу надали інтернаціональну допомогу Угорщині, надали інтернаціональну допомогу Чехословаччині. У нас такий багатий досвід. Рука набита. Румунія поруч. Так коли ж?
— Ніколи, — спокійно відповів він.
— Та чому ж?
В його погляді я прочитав явне розчарування моїми розумовими здібностями. Мовляв, такої дурниці не втямиш.
На цьому можна було б і завершити розмову. Однак я хотів докопатися до першопричини. Нехай він мене вважає дурнем, тільки вже хай пояснить, в чому ж різниця між Угорщиною та Чехословаччиною з одного боку і Румунією — з іншого.
І він різницю пояснив:
— В Угорщині й Чехословаччині зараза.
— А хіба в Румунії немає зарази?
— Ні. Румунія не заразна.
3
Ось і все пояснення. Просте і зрозуміле.
Коли розумна людина на пальцях розтлумачить, то залишається лише дивуватися: як же я сам до цього не додумався?
Бо й справді не була Румунія для нас заразою. Румунія була зразковою комуністичною країною.
А що це таке: комуністична країна? Відповідь на це питання міститься в «Маніфесті комуністичної партії» — основоположному документі всього світового комуністичного руху. Суть комунізму товариші Маркс і Енгельс пояснили гранично чітко і зрозуміло: