— Якби ти послухав мене, нас◦би не плутали з крамарями-арабами. І надало◦ж тобі торгувати шматтям, — закинула вона чоловікові.
— Ти не повинна нарікати, у нас усього вдосталь.
— Можеш і далі тандитникувати, коли хочеш, а я куплю перегонових коней.
— Коней? Що ти тямиш у конях, жінко?
— Вони благородні, всі поважні люди їх мають.
— Ми прогоримо!
Цього разу Абігайль вдалося домогтися свого, й невдовзі вони упевнилися, що то була непогана думка. Завдяки коням мали нагоду спілкуватися з родовитими людьми, котрі розводили скакунів, до того◦ж виявилося, що ці тварини можуть давати зиск; та хоча подружжя Торо часто згадувалося на газетних шпальтах, де йшлося про перегони, воно ніколи не потрапляло на сторінки світської хроніки. Роздратована Абігайль дозволяла собі все більше розкошів. Замовила порцеляновий сервіз із власним зображенням на кожному предметі, келихи з різьбленого кришталю й набір меблів із пазуристими лапами замість ніжок, а ще придбала потерте крісло, видаючи його за реліквію колоніальних часів і запевняючи всіх, буцімто воно належало самому Визволителю; Абігайль навіть перетягла його спереду червоним шнуром, аби ніхто, бува, не вмостив свої сідниці там, де це робив Батько Вітчизни. Вона взяла дітям гувернантку-німкеню, а якогось гультяя-голландця вбрала в адміральську форму й поставила біля штурвалу їхньої яхти. Єдиними ознаками минулого залишалися піратське татуювання Домінго й шрам на спині в Абігайль — наслідок вихилясів голяка в часи розпутства; втім, він прикривав татуювання довгими рукавами, а вона замовила металевий корсет із шовковими подушечками, щоб біль не дошкуляв її гідності. На той час вона вже зробилася опасистою, обвішаною коштовностями, схожою на Нерона жінкою. Амбіції підточили її дужче, ніж давні пригоди в сельві.
Наміряючись принадити найдобірніше товариство, подружжя Торо щороку під час карнавалів улаштовувало маскаради; тут можна було побачити й цілий багдадський двір зі слоном, верблюдами із зоопарку та силою-силенною одягнених, як бедуїни, мавп; і бал у Версалі, на якому гості у парчевому вбранні й напудрених перуках танцювали менует перед гранованими дзеркалами; й інші гамірні компанії, які уособлювали місцеві легенди й наражалися на різку критику газет лівого спрямування. Подружжю доводилося виставляти охорону біля дому, щоб завадити обуреним марнотратством студентам розмальовувати гаслами колони й жбурляти у вікна екскременти, бо, мовляв, ці нувориші наповнюють ванни шампанським, а тим часом злидарі ловлять на дахах котів, аби не померти з голоду. Ці гулянки надали подружжю Торо певної респектабельності, бо на той час стерлася межа, що розділяла соціальні верстви, люди з усього світу прибували сюди, принаджені запахом нафти, статки невпинно зростали й ніхто не контролював цього процесу, капітал можна було збити й втратити за мить, а його походження неможливо було дослідити. Однак вельможні родини — хоча й самі були нащадками емігрантів, єдиною перевагою яких було те, що вони прибилися до цих берегів на півстоліття раніше, — тримали подружжя Торо на відстані. Вони брали участь у бенкетуваннях у домі Домінго й Абігайль, іноді плавали Карибським морем на яхті, штурвал якої твердою рукою тримав голландець, але не віддячували послугою за послугу. Можливо, Абігайль довелося◦б змиритися з роллю другого плану, якби не одна сприятлива подія.
Того серпневого надвечір’я Абігайль прокинулася від запаморочливого післяобіднього сну; було душно, і в повітрі вчувалася скора гроза. Жінка напнула на корсет шовкове плаття й веліла шоферові відвезти її до салону краси. Забиті машинами вулиці автівка перетнула із зачиненими віконцями, щоб якийсь лиходій — а їх ставало щораз більше — не плюнув, бува, в сеньйору, й точно о п’ятій зупинилася біля салону, до якого Абігайль зайшла, наказавши шоферові забрати її за годину. Коли той приїхав по неї, Абігайль на місці не було. Перукарки запевняли, буцімто, щойно з’явившись, сеньйора вийшла до туалету і вже не повернулася. Тим часом у кабінеті Домінго Торо пролунав перший дзвінок, і від імені «Червоних пум» — екстремістського угруповання, про яке доти ніхто не чув, — його повідомили про викрадення дружини.