«Складати або друкувати граматики, словники та інші книжки з елементарної освіти, що визнаються корисними або необхідними для вивчення тих мов, яких навчають призначені для цього професори [східних мов]; через організацію передплати або іншими засобами сприяти опублікуванню досліджень цього ж таки виду, здійснених у Франції або за кордоном; роздобувати рукописи або копіювати чи то цілком, чи то частинами ті з них, які можна знайти в Європі, перекладати їх або робити з них витяги, помножувати їхнє число, застосовуючи техніку або ґравіювання, або літографії; матеріально підтримувати авторів корисних праць із географії, історії, мистецтв та наук, щоб громадськість мала змогу втішатися плодами їхніх нічних трудів; привертати увагу громадськості через опублікування періодичного збірника, присвяченого азіатській літературі, до наукової, літературної або поетичної продукції Сходу та подібних творів і праць, які реґулярно публікуються в Європі, до тих відомостей про Схід, які можуть мати стосунок до Європи, до тих відкриттів та праць усякого виду, предметом яких можуть бути східні народи: ось такі цілі ставить перед собою і для себе Société asiatique».
Орієнталізм систематично самоорганізовувався в процесі добування орієнтального матеріалу та його реґулярного розповсюдження як форми спеціалізованого знання. Хтось переписував та друкував граматики, хтось добував {218} ориґінальні тексти, хтось примножував їхню кількість та широко їх розповсюджував, хтось розподіляв знання у формі періодичних публікацій. Саме в цій системі і для цієї системи Лейн написав свою працю і поступився своїм «я». Спосіб, у який його праця мала зберігатися в архівах орієнталізму, був також передбачений. Там мав бути відкритий «музей», як висловився Сасі,
«велика збірня найрізноманітніших предметів, малюнків, ориґінальних книг, мап, розповідей про подорожі, причому все це має бути відкритим для кожного, хто бажає віддатися вивченню [Сходу]; і все має бути так, щоб кожен із цих студентів зміг почути себе перенесеним як ніби чарами поміж, скажімо, якогось монгольського племені або китайської раси, тобто будь-якого середовища, що його він захотів зробити об’єктом своїх студій... Можна сказати... що після публікації книжок із елементарних відомостей про... східні мови, ніщо не уявляється більш важливим, аніж закласти наріжний камінь у підмурок цього музею, що його я розглядаю як живий коментар до словників та їхнє витлумачення [truchement]» 75.
Truchement етимологічно походить від арабського turjaman, що означає «перекладач», «посередник» або «промовець». З одного боку, орієнталізм буквально здобув собі стільки Сходу, скільки йому хотілося, і то в буквальному розумінні; з другого, він пристосував це знання для потреб Заходу, просіявши його через реґулятивні коди, класифікації, колекції зразків, періодичні видання, словники, граматики, коментарі, публікації, переклади, все це разом формувало таку собі подобу Сходу й матеріально відтворювало його на Заході й для Заходу. Одне слово, Схід конвертувався з особистих, іноді викривлених і перекручених, свідчень відважних мандрівників та резидентів в імперсональне визначення цілим тлумом науковців. Він конвертувався з послідовно пережитого досвіду індивідуальних досліджень у такий собі уявний музей без стін, де все, зібране на неозорих просторах Сходу та в розмаїтті східних культур, ставало безумовно орієнтальним. Він реконвертувався, реконструювався з пучка фраґментів, принесених по шматочках дослідниками, експедиціями, комісіями, арміями та купцями в {219} лексикографічний, бібліографічний, департаменталізований і текстуалізований орієнталістський смисл. Десь на середину дев’ятнадцятого сторіччя Схід перетворився, як сказав Дізраелі, на кар’єру, в якій людина могла переробити й реставрувати не тільки Схід, а й саму себе.