57. Renan, Oeuvres completes, 1: 621-2 and passim. Див. H. W. Wardman, Ernest Renan: A Critical Biography (London: Athlone Press, 1964), p. 66 and passim, де дається цікавий опис домашнього життя Ренана; хоча навряд чи в кого виникне бажання провести паралель між біографією Ренана і тим, що я назвав би його «чоловічим» світом, розповіді Вордмана дають цікаву інформацію — принаймні для мене.
58. Renan, «Des services rendus au sciences historiques par la philologie», in Oeuvres complètes, 8: 1228, 1232.
59. Ernst Cassirer, The Problem of Knowledge: Philosophy, Science, and History since Hegel, trans. William H. Woglom and Charles W. Hendel (New Haven, Conn.: Yale University Press, 1950), p. 307.
60. Renan, «Réponse au discours de réception de M. de Lesseps (23 avril 1885)», in Oeuvres complètes, 1: 817. Проте цінність уміння бути справжнім сучасником була найліпше висвітлена, з посиланням на Ренана, Сент-Бевом у його статтях, написаних у червні 1862 р. Див. також Donald G. Charlton, {470} Positivist Thought in France During the Second Empire (Oxford: Clarendon Press, 1959), і його Secular Religions in France. Also Richard M. Chadbourne, «Renan and Sainte-Beuve», Remanic Review 44, no. 2 (April 1953): 126-35.
61. Renan, Oeuvres complètes, 8: 156.
62. У його листі Ґобіно від 26 червня 1856 p., Oeuvres complètes, 10: 203-4. Ідеї Ґобіно знайшли своє вираження в його Essai sur l’inégalité des races humaines (1853-55).
63. Процитовано Альбертом Гурані в його чудовій статті «Islam and the Philosophers of History», p. 222.
64. Caussin de Perceval, Essai sur l’histoire des Arabes avant l’Islamisme, pendant l’époque de Mahomet et jusqu’à la réduction de toutes les tribus sous la loi musulmane (1847 — 48; reprint ed., Graz, Austria: Akademische Druck-und Verlagsanstalt, 1967), 3: 332-9.
65. Thomas Carlyle, On Heroes, Hero-Worship, and the Heroic in History (1841; reprint ed., New York: Longmans, Green & Co., 1906), p. 63.
66. Індійський досвід Маколея описано в G. Otto Trevelyan, The Life and Letters of Lord Macaulay (New York: Harper & Brothers, 1875), 1: 344-71. Повний текст «Minute» Маколея легко прочитати в Philip D. Curtin, ed., Imperialism: The Documentary History of Western Civilization (New York: Walker & Co., 1971), pp. 178-91. Деякі наслідки поглядів Маколея для британського орієнталізму обговорюються в A. J. Arberry, British Orientalists (London: William Collins, 1943).
67. John Henry Newman, The Turks in Their Relation to Europe, vol. 1 of his Historical Sketches (1853; reprint ed., London: Longmans, Green & Co., 1920).
68. See Marguerite-Louise Ancelot, Salons de Paris, foyers éteints (Paris: Jules Tardieu, 1858).
69. Karl Marx, Surveys from Exile, ed. David Fernbach (London: Pelican Books, 1973), pp. 306-7.
70. Ibid., p. 320.
71. Edward William Lane, Author’s Preface to An Account of the Manners and Customs of the Modern Egyptians (1836; reprint ed., London: J. M. Dent, 1936), pp. xx, xxi.
72. Ibid., p. 1.
73. Ibid., pp. 160-1. Стандартна біографія Лейна опублікована 1877 p. й написана його двоюрідним онуком Стенлі Лейн-Пулом (Stanley Lane-Poole). Із симпатією розповідає про Лейна А. Дж. Арберрі (A. J. Arberry) y своїй Oriental Essays: Portraits of Seven Scholars (New York: Macmillan Co., 1960), pp. 87-121. {471}
74. Frederick Eden Pargiter, ed., Centenary Volume of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland, 1823-1923 (London: Royal Asiatic Society, 1923), p. x.
75. Société asiatique: Livre du centenaire, 1822-1922 (Paris: Paul Geuthner, 1922), pp. 5-6.
76. Johann Wolfgang von Goethe, Westôstlicher Diwan (1819; reprint ed., Munich: Wilhelm Golmann, 1958), pp. 8-9, 12. Ім’я Caci шанобливо згадується в примітках Ґете, які він зробив до свого «Дивану».
77. Victor Hugo, Les Orientales, in Oeuvres poétiques, ed. Pierre Albouy (Paris: Gallimard, 1964), 1: 616-18.
78. François-Rene de Chateaubriand, Oeuvres romanesques et voyages, ed. Maurice Regard (Paris: Gallimard, 1969), 2: 702.
79. See Henri Bordeaux, Voyageurs d’Orient: Des pèlerins aux méharistes de Palmyre (Paris: Plon, 1926). Мені здалися корисними теоретичні ідеї про паломників та паломництва, подані в Victor Turner, Dramas, Fields, and Metaphors: Symbolic Action in Human Society (Ithaca, N.Y.: Cornell University Press, 1974), pp. 166-230.
80. Hassan al-Nouty, Le Proche-Orient dans la littérature française de Nerval à Barrés (Paris: Nizet, 1958), pp. 47-8, 277, 272.
81. Chateaubriand, Oeuvres, 2: 702 and note, 1684, 769-70, .769, 701 808, 908.
82. Ibid., pp. 1011, 979, 990, 1052.
83. Ibid., p. 1069.
84. Ibid., p. 1031.
85. Ibid., p. 999.
86. Ibid., pp. 1126-27, 1049.
87. Ibid., p. 1137.
88. Ibid., pp. 1148, 1214.
89. Alphonse de Lamartine, Voyage en Orient (1835; reprint ed., Paris: Hachette, 1887), 1: 10, 48-9, 179, 178, 148, 189, 118, 245-6, 251.
90. Ibid., 1: 363; 2: 74-5; 1: 475.
91. Ibid., 2: 92-3.
92. Ibid., 2: 526-7, 533. Two important works on French writers in the Orient are Jean-Marie Carré, Voyageurs et écrivains français en Égypte, 2 vols. (Cairo: Institut français d’archéologie orientale, 1932), і Moënis Taha-Hussein, Le Romantisme franfçais et l’Islam (Beirut: Dar-el-Maeref 1962).
93. Gérard de Nerval, Les Filles du feu, in Oeuvres, ed. Albert Béguin and Jean Richet (Paris: Gallimard, 1960), 1: 297-8.
94. Mario Praz, The Romantic Agony, trans. Angus Davison (Cleveland, Ohio: World Publishing Co., 1967).
95. Jean Bruneau, Le «Conte Orientate» de Flaubert (Paris: Denoel, 1973), p. 79. {472}
96. Усі вони розглядаються Брюно в ibid.
97. Nerval, Voyage en Orient, in Oeuvres, 2: 68, 194, 96, 342.
98. Ibid., p. 181.
99. Michel Butor, «Travel and Writing», trans. John Powers and K. Lisker, Mosaic 8, no. 1 (Fall 1974): 13.
100. Nerval, Voyage en Orient, p. 628.
101. Ibid., pp. 706, 718.
102. Flaubert in Egypt: A Sensibility on Tour, trans. and ed. Francis Steegmuller (Boston: Little, Brown & Co., 1973), p. 200. Я також ознайомився з такими текстами, де можна знайти всі «орієнтальні» матеріали Флобера: Oeuvres complètes de Gustave Flaubert (Paris: Club de l’Honnête homme, 1973), vols. 10, 11; Les Lettres d’Égypte, de Gustave Flaubert, ed. A. Youssef Naaman (Paris: Nizet, 1965); Flaubert, Correspondance, ed. Jean Bruneau (Paris, Gallimard, 1973), 1: 518 ff.