129. Цитується в Ingrams, Palestine Papers, 19171922, pp. 31-2.
130. Robert Alter, «Rhetoric and the Arab Mind», Commentary, October 1968, pp. 61-85. Стаття Альтера була хвалебною рецензією на книжку генерала Єгошафата Гаркаві: Yegoshafat Harkabi, Arab Attitudes to Israel (Jerusalem: Keter Press, 1972).
131. Gil Carl Alroy, «Do The Arabs Want Peace?» Commentary, February 1974, pp. 56-61.
132. Roland Barthes, Mythologies, trans. Annette Lavers (New York: Hill & Wang, 1972), pp. 109-59.
133. Raphael Patai, Golden River to Golden Road: Society, Culture, and Change in the Middle East (Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1962; 3rd rev. ed., 1969), p. 406.
134. Raphael Patai, The Arab Mind (New York: Charles Scribner’s Sons, 1973). Як працю ще більш расистського напрямку можна назвати John Laffin, The Arab Mind Considered: A Need for Understanding (New York: Taplinger Publishing Co., 1976).
135. Sania Hamady, Temperament and Character of the Arabs (New York: Twayne Publishers, 1960), p. 100. Книжка Гамаді — улюблений твір серед ізраїльтян та апологетів Ізраїлю; Елрой цитує її схвально і так само робить Амос Елон у The Israelis: Founders and Sons (New York: Holt, Rinehart & Winston, 1971). Морро Берґер (див. прим. 137, нижче) також часто її цитує. Зразком для неї є книжка Лейна «Звичаї та побут {481} сучасних єгиптян», але їй далеко до Лейнової начитаності та загальної ерудиції.
136. Теза Манфреда Гальперна дається в «Four Contrasting Repertories of Human Relations in Islam: Two Pre-Modern and Two Modern Ways of Dealing with Continuity and Change, Collaboration and Conflict and the Achieving of Justice», a paper presented to the 22nd Near East Conference at Princeton University on Psychology and Near Eastern Studies, May 8, 1973. Цю доповідь було підготовлено на основі статті Гальперна: «A Redefinition of the Revolutionary Situation», Journal of International Affairs 23, no. 1 (1969): 54-75.
137. Morroe Berger, The Arab World Today (New York: Doubleday Anchor Books, 1964), p. 140. Схожі імплікації підпирають недоладні праці квазіарабістів, таких, як Джоел Кармікаел (Joel Carmichael) та Даніель Лернер (Daniel Lerner); більш тонко користуються ними такі політологи та історики, як Теодор Дрейпер (Theodore Draper), Вальтер Лакер (Walter Lacqueur) та Елі Кедурі (Élie Kedourie). Вони очевидні в таких високо цінованих працях, як Gabriel Baer’s Population and Society in the Arab East, trans. Hanna Szoke (New York: Frederick A. Praeger, 1964), and Alfred Bonne’s State and Economics in the Middle East: A Society in Transition (London: Routledge & Kegan Paul, 1955). Як здається, консенсус полягає в тому, що якщо араби взагалі спроможні мислити, то мислять вони інакше — тобто не обов’язково логічно, а часто й без усякої логіки. Див. також дослідження, виконане Адель Дагером для RAND: Adel Daher, Current Trends in Arab Intellectual Thought (RM-5979-FF, December 1969), і його типовий висновок, що «підхід конкретного розв’язання проблем явно відсутній у арабській думці» (с. 29). У своїй рецензії-есе, написаній для «Журналу інтердисциплінарної історії» (див. прим. 124, вище), Роджер Оуен атакує саме поняття «іслам» як концептуальне для історичних студій. Він сфокусовує свою увагу на «Кембриджській історії ісламу», що, як йому здається, в певний спосіб увічнює ідею ісламу (яку знаходимо в таких авторів, як Карл Беккер (Carl Becher) та Макс Вебер (Max Weber), «сутнісно визначену як релігійна, феодальна й антираціональна система, [що їй] бракує необхідних характеристик, які зробили європейський проґрес можливим. Обґрунтовані докази цілковитої надуманості тез Вебера можна знайти в Maxime Rodinson’s Islam and Capitalism, trans. Brian Pearce (New York: Pantheon Books, 1974), pp. 76-117.
138. Hamady, Character and Temperament, p. 197. {482}
139. Berger, Arab World, p. 102.
140. Цитується Айрин Джензьєр (Irene Gendzier) y: Frantz Fanon: A Critical Study (New York: Pantheon Books, 1973), p. 94.
141. Berger, Arab World, p. 151.
142. P. J. Vatikiotis, ed., Revolution in the Middle East, and Other Case Studies; proceedings of a seminar (London: George Alien & Unwin, 1972), pp. 8-9.
143. Ibid., pp. 12,13.
144. Bernard Lewis, «Islamic Concepts of Revolution», in ibid., pp. 33, 38-9. Дослідження Льюїса: Lewis, Race and Color in Islam (New York: Harper & Row, 1971), виражає схожу неприязнь із виглядом великої вченості; більш експліцитно політичною — але не менш ядучою — є його праця Islam in History: Ideas, Men and Events in the Middle East (London: Alcove Press, 1973).
145. Bernard Lewis, «The Revolt of Islam», in The Middle East and The West (Bloomington: Indiana University Press, 1964), p. 95.
146. Bernard Lewis, «The Return of Islam», Commentary, January 1976, p. 44.
147. Ibid., p. 40.
148. Bernard Lewis, History — Remembered, Recovered, Invented (Princeton, N.J.: Princeton University Press, 1975), p. 68.
149. Lewis, Islam in History, p. 65.
150. Lewis, The Middle East and the West, pp. 60, 87.
151. Lewis, Islam in History, pp. 65-6.
152. Уперше надрукована в Middle East Journal 5 (1951). Увійшла до збірника Readings in Arab Middle Eastern Societies and Cultures, ed. Abdulla Lutfiyye and Charles W. Churchill (The Hague: Mouton & Co., 1970), pp. 688-703.
153. Lewis, The Middle East and the West, p. 140.
154. Robert K. Merton, «The Perspectives of Insiders and Outsiders», in his The Sociology of Science: Theoretical and Empirical Investigations, ed. Norman W. Storer (Chicago: University of Chicago Press, 1973), pp. 99-136.
155. Див., наприклад, недавню працю Анвара Абдель-Малека, Іва Лакоста та авторів есе, опублікованих у Review of Middle East Studies 1 and 2 (London: Ithaca Press, 1975, 1976), аналітичні статті Ноама Хомського про політику на Середньому Сході та роботу, виконану Інформаційним проектом досліджень Середнього Сходу (MERIP — Middle East Research and Information Project). Непоганий проспект дається в Gabriel Ardant, Kostas Axelos, Jacques Berque, et al., De l’impérialisme à la décolonisation (Paris: Éditions de Minuit, 1965). {483}