«Це для тебе, мій любий сину, я взявся написати цей невеличкий твір» (фр.).
Ми {167} тут бачимо строгість Боссюе та абстрактний гуманізм Лейбніца, а також тон Руссо — і все це злите в одному стилі.
Результатом такого тону Сасі є те, що утворюється коло, яке відокремлює його та його аудиторію від ширшого світу, внаслідок чого вчитель і його учні, зібравшись разом у зачиненій класній кімнаті, також утворюють замкнутий простір. На відміну від матеріалу фізики, філософії або класичної літератури, матеріал орієнтальних студій є таємним, прихованим; він має велике значення для людей, які вже плекають інтерес до Сходу, але бажають знати Схід краще, у більш упорядкований спосіб, і в цьому контексті педагогічна дисципліна є більш ефективною, аніж привабливою. Дидактичний промовець, таким чином, подає свій матеріал учням, чия роль полягає в тому, щоб одержати те, що їм дають, у формі ретельно підібраних і належно впорядкованих тем. А що Схід давній і далекий, то манера подачі вчителем матеріалу — це реставрація, ревізія того, що ховається від ширшого кругозору. Й оскільки також безмежно великий і багатий (у просторі, в часі, в культурі) Схід не може бути розкритий цілком, то слід приділити увагу лише його найрепрезентативнішим частинам. Таким чином, Сасі бере у фокус своєї уваги антологію, хрестоматію, картину, огляд загальних принципів, тобто дотримується методу, за якого невеличка сукупність переконливих прикладів дає студентові змогу осмислити Схід. Такі приклади є переконливими з двох причин: по-перше, тому що вони віддзеркалюють спроможність Сасі як західного авторитета, котрий обмірковано бере зі Сходу те, що його відстань та ексцентричність доти зберігали прихованими, а по-друге, тому що ці приклади наділені семіотичною силою (або одержують її від орієнталіста) позначати Схід.
Уся праця Сасі має істотно компіляторський характер; вона церемоніально дидактична й ретельно ревізіоністська. Окрім «Принципів загальної граматики», він написав «Арабську хрестоматію» («Chrestomathie arabe») в трьох томах (1806 і 1827 pp.), антологію арабської літератури з граматики (1825 p.), арабську граматику 1810 p. (à l’usage des elèves de l’École spéciale ),
Для використання учнями спеціальної школи (фр.).
трактати про {168} арабську просодію та про релігію друзів і численні короткі праці, присвячені орієнтальній нумізматиці, ономастиці, епіграфіці, географії, історії та вагам і мірам. Він зробив чимало перекладів і написав два розлогі коментарі до творів аль-Гарірі «Каліла й Думна» та «Макама». Не менш енерґійно трудився Сасі як редактор, мемуарист, історик новітнього знання. Було дуже мало вартого уваги в суміжних дисциплінах, щодо чого він би не був au courant , хоча його власні твори були односпрямованими й у всьому тому, що виходило за межі орієнталізму, замкнутими у вузькому позитивістському діапазоні.
Проте коли в 1802 р. Інститут Франції дістав доручення від Наполеона створити tableau générale стану та проґресу мистецтв і наук від 1789 p., Сасі обрали одним із авторів: він був найпунктуальнішим з усіх фахівців, і його узагальнення мали найбільш історичний характер. Звіт Дасьє, як це було відомо неофіційно, включив у себе чимало думок, яким віддавав перевагу Сасі, в ньому був також віддзеркалений його внесок у тогочасний стан орієнтального знання. Його назва — «Історична картина французької ерудиції» («Tableau historique de l’érudition française») — проголошує виникнення нової історичної (у протиставленні священній) свідомості. Така свідомість має драматичний характер: знання виставляються, мов декорації на сцені, де їх завжди можна оглянути в усій повноті. Адресована королю, передмова Дасьє чітко сформулювала тему. Такий огляд, який здійснив він, дає змогу зробити щось таке, чого досі не намагався зробити жоден монарх, а саме, охопити одним coup d’oeil ** увесь обшир людського знання. Якби ми мали таку tableau historique в давніші часи, провадить Дасьє, ми зберегли б на сьогодні чимало шедеврів, які було загублено або знищено; інтерес до цієї картини та її корисність полягали в тому, що вона зберігала знання і робила його безпосередньо доступним. Дасьє пояснює, що це завдання стало простішим після орієнтальної експедиції Наполеона, одним із результатів якої було підвищення рівня новітніх географічних знань14.
У курсі (фр.).* Загальна картина (фр.).*** Поглядом (фр.).
(Ніде більше ми не бачимо з такою {169} очевидністю, як у дискурсі Дасьє, наскільки сценічне оформлення такої tableau historique тотожне у своєму використанні пасажам та прилавкам сучасного універмагу.)