Значення «Tableau historique» для розуміння вступної фази орієнталізму полягає в тому, що вона екстеріоризує форму орієнталістського знання та його характеристики і також описує відношення орієнталіста до його предмета. На тих сторінках Сасі, де йдеться про орієнталізм, — та й будь-де у його творах — він говорить про свою працю, що вона відкрила, прояснила, врятувала велику кількість затемненого матеріалу. Навіщо? Для того, щоб подати його студентові. Бо, як і всі його вчені сучасники, Сасі дивився на наукову працю як на позитивний додаток до будівлі, яку всі вчені споруджували разом. Знання істотно полягало в тому, щоб зробити матеріал видимим, і метою картини було побудувати щось на зразок бентамітського паноптикуму. Таким чином, наукова дисципліна була специфічною технологією влади: вона надавала своєму користувачеві ( та його студентам) знаряддя і знання, які (якщо він був істориком) доти вважалися втраченими 15. І справді, словник спеціалізованої спрямованості та багатий своїми надбаннями передусім асоціюється з репутацією Сасі як провідного орієнталіста. Його героїчні зусилля вченого успішно долали, здавалося б, неподоланні труднощі; він знайшов засоби представити своїм студентам цілу галузь знання там, де раніше ніякої галузі не було. Він створив книжки, правила, приклади, — так сказав герцоґ де Бройль про Сасі. Результатом було продукування матеріалів про Схід, методів для його вивчення та прикладів, яких не мали навіть самі орієнтали 16.
Порівняно з трудами елліністів або латиністів, які працювали в тій-таки команді, труди Сасі були небувалими за своїм обсягом. Перші мали у своєму розпорядженні тексти, конвенції, наукові школи; він нічого цього не мав, а отже, мусив створювати все сам. У своїх творах Сасі був просто одержимий динамікою первісної втрати й подальшого віднайдення; його внесок у цей процес був справді дуже значний. Подібно до своїх колеґ, що працювали в інших галузях науки, він вважав, що знання — це бачення (паноптичне, так би мовити), але, на {170} відміну від них, він брався не лише ідентифікувати знання, він брався розшифрувати його, інтерпретувати і, що було найважче, зробити його доступним. Здобутки Сасі сприяли виникненню цілої галузі. Як європеєць, він мусив порпатися в орієнтальних архівах, і він міг робити це, не покидаючи Франції. Вибрані ним тексти він потім повертав туди, де вони були; але перед тим він їх полагоджував, анотував, кодифікував, упорядковував і наділяв їх коментарями. З часом Схід ставав менш важливим, аніж те, в що міг перетворити його орієнталіст; таким чином, переміщений Сасі в закрите, логічно визначене місце педагогічної картини, орієнталістський Схід втрачав після цього всяку охоту виходити в реальну дійсність.
Сасі був надто розумний, щоб залишити свої погляди та свою практику без підтримки супровідної арґументації. Насамперед, він завжди вважав своїм найпершим обов’язком розтлумачити, чому «Схід» сам по собі не зміг би вижити без європейського смаку, розуму або терпіння. Сасі обстоював корисність та інтерес таких речей, як арабська поезія, але насправді він твердо дотримувався тієї думки, що арабську поезію треба було належно трансформувати зусиллями орієнталіста, перш ніж оцінювати її. Причини такого підходу були широко епістемологічними, але вони містили в собі також орієнталістське самовиправдання. Арабська поезія створювалася абсолютно чужими (для європейців) людьми в абсолютно інших кліматичних, суспільних та історичних умовах, аніж ті, які були відомі європейцям; крім того, така поезія живилася «опініями, упередженнями, віруваннями, забобонами, які ми можемо осмислити лише після тривалого й нелегкого студіювання». Та навіть у тому випадку, коли людина проходить через усі суворі етапи спеціальної підготовки, велика частка описових сцен у арабській поезії залишиться незбагненною для європейців, «які досягли вищого ступеня цивілізації». Але й те, що ми спроможні збагнути, має велику цінність для нас, європейців, звичних приховувати свої зовнішні атрибути, вияви своєї тілесної активності, свій зв’язок із природою. Таким чином, корисність здійснюваного орієнталістом аналізу в тому, що він робить доступним для своїх співвітчизників значний діапазон незвичайного досвіду, а особливо цінною є створювана ним література, яка {171} ефективно допомагає нам зрозуміти «справді божественну поезію» стародавніх гебреїв 17.