його виробив. І все ж таки, з огляду на сказане вище, це знання не є
автоматично індиферентним до політики.
Чи насичені політичною значущістю дискусії в царині
літератури або класичної філології, чи політика не має на них ніякого впливу —це питання дуже розлоге, і я приділив йому значно більше уваги в одній зі своїх
інших праць 5. Сьогодні ж мій головний інтерес полягає в тому, щоб
показати, як широко розповсюджена ліберальна переконаність у тому, що «істинне»
знання є фундаментально неполітичним (і навпаки, що кожне відверто політичне
знання не є знанням «істинним»), затемнює надзвичайно, хоч і неявно, організовані політичні обставини, що існують тоді, коли виникає таке знання.
Немає людини, якій було б не важко усвідомити це сьогодні, коли означення
«політичний» використовується як ярлик, навішуваний для дискредитації всякої
праці, яка наважується порушити протокол уявної надполітичної об’єктивності. Ми
можемо найперше сказати, що громадянське суспільство визнає певну ґрадацію
політичної важливості в різних галузях знання. До певної міри, політична
значущість тієї або тієї галузі залежить від того, наскільки можливо виразити
її безпосередньо в економічних термінах; але значно більшою мірою політична
важливість спричиняється тісними зв’язками галузі з чітко означеними джерелами
влади в політичному суспільстві. Так, економічні дослідження довготермінового
радянського енерґетичного потенціалу та його впливу на мілітарну потугу вельми
ймовірно відбуватиметься за дорученням міністерства оборони, а тому набуде
певного політичного статусу, неможливого при вивченні ранньої творчості
Толстого, що почасти фінансуватиметься {23} якоюсь незалежною фундацією.
Проте обидва ці дослідження громадянське суспільство визнає за одну й ту саму
галузь «російських студій», хоча одне з них може бути здійснене вкрай
консервативним економістом, а друге — радикальним літературним істориком. Я, в
цьому випадку, схильний вважати, що «Росія» як загальна тема має політичний
пріоритет над тоншими розрізненнями, такими, як «економіка» та історія
літератури», бо ж політичне суспільство, як розумів його Ґрамші, проникає і в
такі сфери громадянського суспільства, як академічна наука, і надає їм
значущості своєю безпосередньою зацікавленістю.
Я не хочу далі розвивати цю тему, виходячи із
загальних теоретичних міркувань; скидається на те, що обґрунтованість і
правдоподібність моїх висновків можна значно переконливіше продемонструвати на
більш специфічних прикладах, як зробив це, скажімо, Ноам Хомський, вивчаючи
визначальний зв’язок між в’єтнамською війною та функціонуванням об’єктивної
науки, використаної для обслуговування мілітарної галузі своїми дослідженнями, які спонсорувалися державою 6. Так от, оскільки Велика Британія та
Франція, а віднедавна й Сполучені Штати, є державами імперіалістичними, їхні
політичні суспільства передають, своїм громадянським суспільствам відчуття
причетності, прямої політичної заанґажованості в усіх випадках, коли йдеться
про їхні імперіалістичні інтереси за кордоном. Так, наприклад, навряд чи я
помилюся, сказавши, що наприкінці дев’ятнадцятого сторіччя будь-який англієць
із тих, котрі жили в Індії або в Єгипті, виявляв до цих країн інтерес, що
далеко відбіг би від його уявлення про них як про англійські колонії. Сказати
так начебто зовсім не означає, що все академічне знання про Індію та Єгипет
якимсь чином забарвлене і позначене, якщо не приневолене, цим ґрандіозним
політичним фактом, а проте якраз це я й стверджую в цьому своєму
дослідженні про орієнталізм. Бо коли правда, що жодне знання, добуте в
гуманітарних науках, ніколи не зможе знехтувати або обминути увагою те, що його
автор як людський суб’єкт перебуває в полоні власних обставин, тоді також має
бути істинним і те, що європеєць чи американець, який вивчає Схід, буде
неспроможний обминути головні обставини своєї реальності: {24} що він
дивиться на Схід передусім як європеєць або американець, а вже потім як
особистість. А бути європейцем чи американцем у такій ситуації — це аж ніяк не
інертний факт. Він означав і означає усвідомлення, хоч би яке невиразне, того, що ти належиш до держави, яка має на Сході цілком визначені інтереси, і ще
важливіше, що ти належиш до тієї частини людства, яка має цілком визначену
історію взаємин зі Сходом чи не від часів Гомера.