Контроль Лейна над його матеріалом досягається не лише через його драматизовану подвійну присутність (як фіктивного мусульманина і справдешнього європейця) та через його маніпуляції зі своїм наративним голосом і предметом, але й через використання деталей. Кожен із великих підрозділів у кожному розділі неодмінно починається з якогось насподіваного загального зауваження. Наприклад, «давно помічено, що багато з прикметніших особливостей у звичаях, побуті та характері нації можуть бути пояснені фізичними особливостями країни»72. Подальший текст цю тезу переконливо підтверджує — Ніл, «дивовижно цілющий» клімат Єгипту, «ревна» праця селян. Проте замість переходити далі до наступного епізоду в наративному порядку, додається якась деталь, а отже, наративне завершення, якого ми сподівалися, виходячи із суто формальних причин, не дається. Інакше кажучи, хоча загалом Лейновий текст відповідає наративній і каузальній послідовності народження — життя — смерть, специфічні деталі, які вводяться на протязі цієї ж таки послідовності, гальмують і заплутують наративний розвиток. Від загальних спостережень до змалювання якогось із аспектів єгипетської вдачі, до розповіді про дитинство, юність, зрілість і старість єгиптян Лейн завжди примудряється подати якусь значущу деталь, аби пригальмувати плавний перехід. Так, наприклад, відразу по тому, як ми довідуємося про цілющий клімат Єгипту, нам повідомляють, що мало єгиптян живуть довго, з огляду на фатальні захворювання, відсутність медичної допомоги та задушливу літню спеку. Після цього нам розповідають, що спека «спонукує єгиптянина [явно надумане узагальнення] до непоміркованості в чуттєвих утіхах», а далі ми грузнемо в описах, перевантажених діаграмами та штриховими малюнками каїрської архітектури, декоративних розписів, фонтанів та замків. Коли знову пробивається на поверхню наративний потік, це вже сприймається лише як сута формальність. {214}
Що насамперед заплутує наративний порядок, попри те, що саме наративний порядок домінує у Лейновому тексті, це розлогі, абсолютні у своїй монументальності описи. Мета Лейна полягає в тому, щоб зробити Єгипет та єгиптян цілковито видимими, не залишити нічого прихованого від свого читача, подати єгиптян поверхово, в роздутій деталізованості. Як оповідача, його насамперед приваблюють неймовірні садомазохістські пікантні подробиці: самокалічення дервішів, жорстокість суддів, співіснування релігії з розпустою, що панує в середовищі мусульман, надмір хтивих пристрастей тощо. Та попри всю химерність описуваних подій та збочених пристрастей, попри те, що ми почуваємо себе заблуканими в лабіринті запаморочливих деталей, Лейн встигає всюди, його праця полягає в тому, щоб зібрати всі ці скалки докупи й дати нам змогу просуватися вперед, хоч і ривками. До певної міри йому вдається робити це тільки тому, що він європеєць, який може логічно контролювати пристрасті та емоції, до яких мусульмани, на жаль, надміру схильні. Але навіть до більшої міри спроможність Лейна панувати над розхристаним предметом своїх студій, утримуючи його в жорстких рамках суворої дисципліни й цілковитого відчуження, залежить від його вміння з холодною незворушністю дистанціюватися від єгипетського життя та єгипетської продуктивності.
Головний символічний момент виникає на початку розділу шостого «Побут життя — Продовження». На цей час Лейн уже достатньо оволодів своєю наративною манерою прогулюватися крізь єгипетське життя, і, дійшовши до кінцевого пункту у своїй подорожі по громадських закладах та побутових звичаях єгиптян (він має звичку змішувати поняття суспільного та просторового значення), він починає обговорювати інтимну сторону цього побуту. Отож він хоче «трохи розповісти нам про шлюб та шлюбні церемонії». Зазвичай така розповідь починається в нього із загального зауваження: утримуватися від шлюбу, «коли чоловік досяг належного віку та коли до цього не існує обґрунтованих перешкод, вважається в єгиптян непристойним або навіть ганебним». Без жодного переходу Лейн прикладає це зауваження до самого себе і визнає себе винним. Упродовж досить довгого абзацу він розповідає, який тиск чинили на нього з тим, аби він {215} погодився одружитись, тиск, який він успішно витримав. Зрештою, після того як один тубільний друг запропонував улаштувати для нього marriage de convenance*, від якого Лейн також відмовився, вся ця наративна послідовність раптово закінчується паузою і переходом 73. Він поновлює своє загальне обговорення, почавши його з іншого загального спостереження.