За хвилину, яка здалася мені цілим століттям, змія розгорнулася і почала повзти. Я відчув її слизькість і напружував усю силу волі, щоб не ворухнутися. Вона злізла з мого живота, але далеко не відповзла. Помаленьку пересувалася вздовж мого тіла, потім навіть обвернулась кільцем навколо моєї ноги і так відпочивала кілька хвилин. Я перечекав і це, після чого гадина злізла з мого ложа.
Я полегшено зітхнув, увесь був у поту. Лише за кілька хвилин кров почала як слід пульсувати і до мене повернулась нормальна здатність мислення.
Все це діялося в густій темряві, в якій не було нічого видно. Безпосередня небезпека вже не загрожувала мені, але я знав, що повністю від неї ще не звільнився. Гадина була десь поблизу, може притаїлася за кілька дюймів од мене. Я не наважувався ні поворухнутись, ні навіть гукнути товаришів, що спали в гамаках.
Так я провів кілька годин не рухаючись, доки не почало світати. Коли світло смугами пройшло в середину хатини і розігнало темряву, я роздивився навкруги. Змії ніде не побачив. Прокинулися товариші. Я розповів їм про те, що трапилось. Усі схопилися.
Довелося перетрусити майже всі речі, оглянути в хатині всі кутки, перш ніж ми знайшли гадюку. Вона заховалася недалеко, серед гілок під моєю постіллю. Це була виключно отруйна і хижа змія. Потрапивши в пастку, вона кидалась на нас. Швидко і безпомилково треба було вдарити києм, щоб знешкодити її.
Біля мого ложа було видно отвір в очеретяній стіні, доказ досить багатомовний. Це був уже справжній замах на життя. Всі зрозуміли важливість даного моменту і потребу ефективнішої, ніж до цього часу, оборони. Ніхто вже не заперечував проти того, щоб виставляти вночі варту і стріляти, якщо знову підійде непрошений гість.
— Я стежитиму! — першим оді звався Арасибо. Очі його палали від ненависті.
— Ми всі будемо стежити по черзі! — відповів Арнак.
— Я перший! Цієї ж ночі! — впирався кульгавий.
Він був косоокий, а вночі треба мати добрі очі! Але товариші пояснили мені, що в Арасибо були котячі очі. Отже, на ніч я приготував для нього мушкет, набитий шротом, і наказав стріляти лише тоді, коли ворог наблизиться не менше, як на тридцять кроків. А щоб не забити випадково когось свого, перш ніж стріляти, окликнути його, щоб переконатися, хто саме.
— Я вже впізнаю, хто! — буркнув Арасибо.
Увечері ми застерегли найближчих сусідів, щоб не підходили вночі до нашої хати і до стежки, яка веде в пущу.
Близько опівночі нас збудив постріл. Ми вибігли надвір. Арасибо гукав, що він вистрілив у людину, яка підкрадалася до нашої хати.
— Ти окликнув його? — запитав я каліку.
— А для чого?! Це був ворог!
Ми вмить розпалили факели і побігли на те місце, куди вказав Арасибо. Там нікого не застали. Стрілець або не влучив у ціль, або поранив, а може йому просто примарилося.
Коли розвиднілося, ми ще раз оглянули це місце. І на цей раз легко знайшли сліди крові. Арасибо торжествував. Крові було багато.
10
УДАВ, КАБАНИ І ЯГУАР
Постріл Арасибо дав бажані наслідки — він немовби налякав і віднадив злих духів. Біда із зміями швидко минула, і ніхто в темряві більше не порушував нашого спокою, даремно ми не спали ночами. За кілька днів індійці хотіли припинити пильнування, але я на це не погодився і нарешті переконав їх, що саме тепер, коли в пущі настала суха пора, пора нападів, ми повинні остерігатись небезпеки з двох напрямків, а саме: треба попередити зазіхання чаклуна, а також можливість нападу з боку акавоїв. До нічного чергування залучили всіх чоловіків нашого роду. Передбачення можливої небезпеки було не властиве тутешнім індійцям, які були зовсім безтурботні в цьому відношенні, але я зміг їх переконати, а вони поважали мене і не хотіли завдавати мені прикростей.
Залишилося загадкою, кого поранив Арасибо нічним пострілом. У всякому разі когось не з нашого роду, але в той же час і не Карапану, Конесо, Пірокая чи Фуюді, про що я швидко довідався.
Я передбачав клопоти з акавоями, тому хотів мати докладну карту лісів, гір, річок і стежок, що були між нижнім Оріноко і річкою Куюні на півдні, отже, я послав Арнака і Педро, вправного в малюванні карт, до всіх мешканців Серіми, які могли б дати більш-менш докладні відомості про цю місцевість. Вони охоче давали їх. Була зроблена добра карта, дуже потрібна мені, тимчасом Арнак теж не байдикував, винюхуючи і обережно випитуючи про нічного гостя. Але той поки що зник, як у воду впав. Якщо ця людина десь лежала і лікувалася від ран, то вона добре захована в надійному місці.