Лемуан (Lemoyne, 1602—1671) — богослов і посередній поет, у 1653 р. надрукував епічну поему у 18 піснях «Святий Людовік» (Saint Louis), пройняту духом католицького благочестя.
До Пісні вісімнадцятої
Позбавив батько прав його спадкових. — Договір у Труа був складений у 1420 р. ще за життя Карла VI Божевільного.
Несміло ще Тіфонова дружина. — Тіфон був одружений з Авророю, яка домоглася у Зевса для нього безсмертя, забувши попросити про збереження молодості. Коли Тіфон постарів, Аврора перетворила його на лебедя.
Та Жанна бачить... — Епізод зустрічі з розбійниками сюжетним розробленням можна зіставити з розділом XXII першої частини «Дон-Кіхота» Сервантеса — «Про те, як Дон-Кіхот визволив багатьох нещасних, яких силоміць вели туди, куди їм зовсім не хотілося йти».
На спині в Амфітріти веслувать. — Амфітріта — цариця океану. Вольтер дав поетичну підміну визначення кари — каторжні роботи, галери.
До приміток Вольтера
Ця пісня була видана вперше разом з оповіданням Гійома Ваде (Guillaume Vadé) під назвою «Уривок з епічної поеми твору Жерома Каре, знайдений в його паперах після смерті названого Жерома». Автор умістив її в нових виданнях «Діви» з деякими змінами. Гійом Ваде — псевдонім Вольтера.
Іоанн Бургундський Безстрашний (1371—1419) — син Філіппа Бургундського Сміливого, регента Франції при душевнохворому Карлові VI; продовжував ворожнечу свого батька з братом короля, Людовіком Орлеанським, вбивши його в Парижі в 1407 р. Це викликало війну, що закінчилася миром 1419 р. Під час побачення з дофіном (Карлом VII) Іоанн був убитий на мосту Монтеро придворним дофіна. Син Іоанна, Філіпп Добрий, приєднався до англійців і разом з ними вступив до Парижа.
Демаре (Desmarets Jean, 1383) — генеральний адвокат паризького парламенту. Вольтер, очевидно, помилився, називаючи Демаре генеральним адвокатом епохи Карла VII.
Ізабелла Баварська (Isabeau) — 1371—1435.
Фрелон — насправді Фрерон (Freron Elie — Catherine, 1719—1776) — вихованець єзуїтів, запеклий супротивник філософії XVIІ ст.; був співробітником і видавцем журналів: «Листи про деякі сучасні твори» (Lettres sur quelques écris) та «Літературний щорічник» (L’année Littéraire). Кожне новаторство зустрічало з його боку різку відсіч, що спричинило, з другого боку, виступ проти нього Вольтера і його прибічників. Цілком очевидно, що Вольтер, наводячи відомості про життя і діяльність Фрелона, нібито запозичені з хроніки Фруассара, насправді говорить про Фрерона (Фрелон — frelon, у перекладі «шершень», «трутень» — літературний злодій). У комедії «Шотландка» (L’écossaise) Фрерона змальовано під ім’ям журналіста Френартона. В сатирі «Бідний диявол» (Le pauvre diable) Вольтер ще раз змальовує Фрерона, кажучи про нього так: «Я наблизився до людини з тупим обличчям, що його перо скуховарило йому добробут. Великий пірат геліконських калюж, вигнаний Лойолою за витівки; земляний черв’як, народжений із задниці де-Фонтена, безперечно гідний свого походження; лякливий Зоїл, колись огидний розпусник — ця тварина має ім’я Жана Фрерона». Характерна строфа, приписувана Вольтерові:
L’autre jour au fond d’un vallon
Un serpent mordit Jean Fréron.
Que pensez vous qu’il arriva?
Ce fut le serpent qui creva.
(«Не так давно в одній долині змія ужалила Фрерона, і що ж, ви думаєте, трапилось? — Здохла змія».)
Фруассар (Froissart Jean, 1330—1410) — живучи при дворі Франції, Англії, Шотландії та Фландрії, написав хроніку двірського життя цих держав у період з 1326 до 1410 p. («Chronique de France, d’Angleterre, d’Ecosse et d’Espagne»).
Гійон (Guyon Claude-Marie, 1699—1771) — історик; спочатку був єзуїтом, згодом співробітничав з Дефонтеном; відомий своїми памфлетами проти філософів і, зокрема, проти Вольтера.
Шоме (Chaumeux Abraham Joseph, близько 1730—1790) — критик, що нападав на прибічників філософії XVIII ст. У відповідь йому вийшов ряд памфлетів. Шоме був показаний в сатирі «Бідний диявол», попереду якої йде лист від імені Катерини Ваде, родички померлого Гільома Ваде. Цей лист закінчується іронічним побажанням: «Творіть і далі славу вашого часу, так, як і всі персонажі у книзі, яку вам посилають». Вольтер змалював Шоме донощиком, шпигуном, скандалістом, вважаючи, що «mâitre Abraham» та його підлі друзі — найогидніша порода людей.
Сабатьє (Sabatier Antoine, 1742—1817) — французький письменник, що належав до літературних ворогів Вольтера, написав памфлет «Філософський образ розуму п. Вольтера» (Le tableau philosophique de l’esprit de m. de Voltaire).
Брізе, цебто Грізель (Grisel Joseph, 1703—1787) — богословський письменник, ревнитель католицтва.