Ля Бомель (La Beaumelle Laurent Angliviel de, 1726—1773) — французький письменник і професор французької літератури в Копенгагені. Його спроби зблизитися з Вольтером не увінчалися успіхом, і особиста сварка перетворилася на літературну ворожнечу. Вже у своїх коментарях до «Століття Людовіка XIV» Вольтера Ля Бомель виявив себе небезстороннім пасквілянтом, але ненависть його до Вольтера досягла апогею в коментарях до «Генріади».
Латинська фраза в перекладі: «Треба, щоб лиходії були відомі».
Еней — за грецькою міфологією, один з учасників Троянської війни. Після поразки Трої на протязі семи років мандрував морем, поки не висадився в Італії. Його пригоди стали Вергілію сюжетом для епічної поеми «Енеїда».
Борей — північний вітер. За легендами, був сином Астрея і Еос (зоряного неба і світанку).
До Пісні дев’ятнадцятої
До приміток Вольтера
У III пісні «Іліади» з Менелаєм б’ється Паріс, що вкрав Єлену, а не Гектор, брат Паріса.
Белліні (Bellini Gentile, 1421—1501) — венеціанський живописець.
Джордано Бруно (Bruno Giordano, 1550—1600) — італійський філософ, пантеїст; скритикував учення Арістотеля, був прибічником геліоцентричної теорії Коперніка, спалений інквізицією як єретик.
Вольтер підкреслює пародійний характер кінцівки романічної історії Доротеї і Ля Трімуйля.
До Пісні двадцятої
Візьмім до прикладу хоч би Адама, згадаймо: ветхий Лот, сліпий Самсон, святий Давид і мудрий Соломон... — За біблійними легендами, Адам — прабатько людства, був вигнаний з раю за те, що, за порадою своєї дружини Єви, яку спокусив диявол в образі змія, їв плоди забороненого дерева пізнання добра і зла. Лот — ледве уник небесної кари, а його дружина була перетворена на соляний стовп. Самсон був осліплений філістимлянами.
Його частину більшу для Пандори. — Пандора — за грецькими легендами, перша жінка, створена Гефестом (Вулканом) на кару людям за вкрадений Прометеєм вогонь; їй Зевс дав посуд з усіма нещастями; цікавлячись, Пандора відкрила накривку, випустивши всі нещастя і лишивши в посуді тільки надію.
До приміток Вольтера
Ларше (Larcher P. Н. 1726—1812) — учений, який працював над питаннями грецької літератури, уславився перекладами та науковими коментарями до Геродота. Він написав «Додаток до філософії історії» (Supplément à la philosophie de l’histoire), де виправив помилки, припущені Вольтером в його «Філософії історії» (Philosophie de l’histoire), що спричинилось до незгоди між ними.
Геродот (близько 485—425 до н. е.) — грецький історик; залишив двотомну працю, в якій торкався не тільки історії, але й дав ряд географічних, природничо-історичних та етнографічних відомостей про Персію, Єгипет, Ассірію, Вавілонію, Скіфію та ін. Половину його праці становив опис греко-перських воєн.
Астарот (Астарта) богиня неба і зір у фінікіян, ассіріян та інших семітських племен; згодом її ім’я стало загальним іменем усіх язичеських богинь.
Охвістя (Rump-parliament) — так називався англійський парламент після вигнання на вимогу індепендентів у 1648 р. прибічників конституційної монархії та єдності церкви — пресвітеріанців.
Карл І Стюарт (1600—1649) — король англійський, прибічник абсолютизму та єдності церкви, викликав своїми утисками реформістського духівництва, незаконними податками і здирством обурення народу і парламенту. Після дев’ятирічної війни з парламентом його судили і стратили.
Бернар (Bernard Pierre-Joseph, 1710—1775) — його «Мистецтво кохання» було надруковане в 1775 р. Вольтер, характеризуючи його творчість, називав його «Бернар люб’язний» (Gentil Bîrnard), присвятивши йому два вірші: «Три Бернари» (Les trois Bernards) та «Запрошення Бернарові» (Invitation au même).
Сілен (грецька міф.) — фракійський цар, який виховав Вакха і навчив його робити вино; був захисником джерел і генієм плодючості; мав дар пророкування, чому серед його атрибутів був атрибут осла — символ пророчого дару.
Бідпай — ім’я автора збірника старовинних індуських оповідань і байок, що частково збереглися в арабських і сирійських текстах.
Локман — міфічний арабський мудрець, якому приписують багато афоризмів, байок, віршів та приказок.
Езоп — легендарний грецький байкар. Приписувані Езопові байки не раз використовувалися пізнішими поетами.
Св. Рох — святий католицької церкви, жив у XIV ст., присвятив себе доглядові за хворими на чуму. Його вважають захисником тварин.
Св. Антоній Фівський (251—356) — пішовши в пустиню, притяг до себе багато учнів, які селилися навколо нього і яким він проповідував молитву і працю. Це вважали початком чернецтва.