7 Альгвасил: guazil означає по-арабськи воротар, отже alguazil — іспанський лучник.
(Дві дальші Вольтерові примітки стосуються лише французького тексту. — М. P.)
Пісня сьома
1 (Ряса, в оригіналі étole — стола, єпитрахиль, до цього слова примітка у нас зайва. — М. P.)
2 Бузіріс був єгипетський цар, відомий як тиран.
3 Кропило — знаряддя, що з усіх боків має щетину, вправлену в дротяні нитки, а нитки ті входять у дерев’яне чи металеве держальце. Його вживали, щоб кропити свяченою ВОДОЮ тощо. Цим знаряддям широко користувались за давнини; ним орудували, скроплюючи очисною водою втаємничених.
4 Sternum, грецький термін, як мало не всі анатомічні терміни. Це передня частина грудної клітини, до якої прикріплені ребра. Вона складається з семи костей, так добре складених, що вони здаються одною. Це — панцир, що дала природа серцю й легеням.
5 (Humerus — кістка руки від плеча по лікоть. — М. P.)
6 Pubis — лобкова кістка, що сполучається зі стегновими, os pubis, os pectinis.
7 Coccis — хвістцева кістка, що міститься безпосередньо під os sacrum. Ганьба — бути в неї пораненим.
Пісня восьма
1 Абат Трітем був зовсім не з Пікардії, а із Тревської єпархії. Він помер р. 1516. Ми не будемо запевняти, що рід його не походив з Пікардії; у цьому ми звіряємось на вченого автора, що безперечно бачив рукопис «Діви» в якомусь із бенедиктинських абатств.
2 Дім Марії Діви, принесений ангелами з Назарета, містився в Анконській провінції. Спершу, протягом трьох літ і семи місяців, вони переховували його в Далмації, а потім перенесли до Реканаті. Статуя її заввишки чотири фути; обличчя чорне; на ній така сама тіара, як у папи; відомі її чудеса та скарби.
3 Вони не спинились зразу у Лоретто; це неточність нашого автора: «Non ego paucis offendar maculis». Зрештою, в оборону йому можна сказати, що ангели під кінець зупинилися в Лоретто разом із домом, випробувавши спершу декілька інших країн, які не сподобалися святій Діві. Сталося це за понтифікату Боніфація VIII, що про нього кажуть: посадою своєю заволодів він як лис, поводився на ній як вовк, а помер як собака. Історики, що говорили так про Боніфація, не діставали пенсії від римської курії.
4 Брістоль і Кембрідж — два міста, славетні — перший — своєю торгівлею, другий — університетом, що мав великих людей.
Пісня дев’ята
1 Нема читача, який не знав би про прекрасну Юдіту. Дебора, достохвальна дружина Лапідофова, перемогла царя Іавіна, що мав дев’ятсот колісниць, озброєних косами, в гірській країні, де тепер живуть самі осли. Славна жінка Іаїль, дружина Хеверова, прийняла до себе Сізару, Іавінового полководця; вона сп’янила його молоком і прибила його голову до землі, прошивши її від виска до виска цвяхом; то був знаменитий цвях, а вона — знаменита жінка. Аод, ліворук, був посланий господом до царя Еглона і встромив тому в живіт величезного ножа лівицею, і Еглон зараз же сходив до вітру. Щодо Сімона, сина Іониного, то він відтяв тільки вухо Малхові, та й то йому наказано вкласти меча в піхви; це доводить, що церква не повинна проливати кров.
2 Відомо, що дож венеціанський вінчається з морем.
3 Санназар, посередній поет, похований поруч Вергілія, але в пишнішій гробниці.
4 Колись це місце вважали за дуже небезпечний вир.
5 Етна лише зрідка вибухає тепер вогнем.
6 Визнано, що підземний протік від річки Алфея до джерела Аретузи — вигадка.
7 Святий Августін був єпископом гіппонським.
8 (В оригіналі — vieu peuple ionique, давнє іонійське плем’я, і Вольтер дає примітку: фокейці. — М. P.)
9 Скеля святого Максиміна зовсім поруч; це дорога на гору Святих Пахощів.
Пісня десята
1 Карл VI справді збожеволів; але невідомо ні чому, ні як саме. Цій хворобі підлягають і королі. Божевілля цього нещасного державця спричинилось до страшного лихоліття, що мучило Францію протягом тридцяти років.
2 Таке ворожіння дуже було поширене; ми навіть бачимо, що король Філіпп III посилав єпископа та абата до певної бегінки в Нівелі близько Брюсселя, великої прозорливиці, щоб дізнатись, чи вірна йому його жінка, Марія Брабантська.
3 Завжди тільки вночі з’являлись лемури, лярви, добрі та лихі духи; так було воно і з нашими домовиками; при досвітніх півнях вони всі щезали.
Пісня одинадцята
1 За давніх часів бога таємниці не знали; це, без сумніву, вигадка нашого автора, алегорія. У древніх було кілька різного роду таємниць, як те свідчать Павзаній, Порфирій, Лактанцій, Авл Геллій, Апулей та інші. Але тут не про це мова.