До передмови
Апулей Різорій. — Називаючи вигаданого автора передмови Aпулеєм Різорієм, Вольтер підкреслює пародійно-іронічний характер його висловлювань. Апулей — ім’я римського письменника II століття нашої ери, автора «Метаморфоз», або «Золотого осла», фантастичного роману про пригоди Луція з Егіни, перетвореного магічними силами на осла; в романі багато сцен еротичного характеру. Різорій — від латинськ. risor, глузливий.
«Філософ із Сан-Сусі» — так прозвали Фрідріха II (1712—1786), прусського короля від 1740 р. (Сан-Сусі — назва королівського палацу, збудованого Фрідріхом II недалеко від Потсдама). «Твори філософа із Сан-Сусі» (Oeuvres du philosophe de SansSouci), написані французькою мовою, вперше були надруковані 1750 р. в трьох томах. Туди входили оди, послання, дві поеми і листи віршами та прозою. Згадуваний Вольтером лист датований 22 лютого 1747 р. В ньому Фрідріх пише: «Ви дали вашу «Діву» герцогині Вюртемберзькій. Тож знайте, що вона примусила переписувати її протягом цілої ночі. Ось люди, яким Ви довіряєте; а ті, хто заслуговує на Ваше довір’я, або, краще сказати, на кого Ви можете цілком покластись, цього довір’я позбавлені».
В першому виданні поема складалася з 15 пісень, в лондонському виданні 1756 р. — з 28 пісень, у женевському виданні 1757 р. — з 24 пісень. Сам Вольтер видав у 1762 р. «Діву» в 20 піснях, а в 1764 р. в збірнику «Оповідання Гільома Ваде» надрукував нову пісню, яка в дальших виданнях займала місце XVIII пісні (див. примітки до цієї пісні).
Кучер Вертамона — Етьєн (пом. 1724 p.), популярний народний співак, про якого в одному документі сказано, що «він створив усі пісні, які співали на ярмарках».
Переклад віршів: «Шандос, спітнівши і сопучи, як віл, мацає пальцем, чи дійсно вона діва. «Чорт забери! — гукнув він. — Дурняча голка!» Чорт одразу приносить новий гольник, і Шандос іще раз намагається розворушити свою ганчірку». У виданні 1756 р. ці рядки були вміщені наприкінці XIII пісні.
Pervigilium Veneris («Нічне дбання на честь Венери») — поема, що складається з 93 віршів анонімного автора III або IV століття нашої ери, присвячена вихвалянню весни.
Петроній (Petronius Arbiter, пом. 66 р. н. е.) — римський аристократ, політик і письменник; автор «Сатирикона», твору, в якому фривольні жанрові сцени поєднуються з гострою сатирою на вискочнів і самого імператора Нерона.
Verum enim vero — насправді.
Лоренцо Медічі Препишний (Lorenzo Medici il Magnifico, 1448—1492) — правитель Флоренції, поет-дилетант, що збирав при своєму дворі представників науки і мистецтва.
Переклад віршів: «Спочатку було Слово, і Слово було від Бога, і Бог був Словом. На мою думку, це був початок».
Salve, regina — здрастуй, царице.
Переклад віршів: «Краще б він, бідолаха, бавився зі своєю шльондрою... Ніколи не куштував він ні ракового супу, ні перепелів».
Кальвін (Calvin Jean, 1509—1564) — вождь протестантизму у Франції і Швейцарії.
Мобер (Maubert de Gouvest Jean Henri, 1721—1767) — колишній монах, що перепробував багато професій: був солдатом, директором театру, літератором. У 1754 р. видав «Сучасну політичну історію».
Переклад віршів: «Чи вірить він у Христа або Магомета? Тоді відповів Маргутте: «Сказати тобі коротко, — я не вірю ні в чорне, ні в блакитне, а вірю в каплуна вареного або, якщо хочеш, в смаженого... Але над усе я вірю в добре вино і вірю, що той, хто в нього вірить, буде врятований. Отже, три основні чесноти, як я тобі сказав, — обжерливість, непотребство, гра».
Крещімбені (Crescimbeni G.-А., 1663—1728) — італійський письменник, заснував у 1690 р. академію «Аркадія». Видрукував збірник віршів, написав ряд статей про літературу, «Історію народної поезії» та «Історію «Аркадії».
Роланд, Рено, Олів’є, Дюдон — герої Боярдо і Аріосто.
Соn lісеnzа de’auperiori — з дозволу влади.
Переклад віршів: «Люблю письменників. Це мій обов’язок, — адже у вашому світі я теж був письменником... Було дуже вигідно прославленому мною Христові винагородити мене за таку велику долю».
Соцініанство — протестантське вчення, назване ім’ям Соціна (Sozzini Lеlio, 1525—1563), який відкидав божественність Христа.
Єпископ Гюе (Huet Paul-Damel, 1630—1721) — автор трактату про походження романів» (Traité sur l’origine des romans, 1670).
Абат Лангле (Lenglet — Dufresroy, 1647—1755) — написав під псевдонімом Гордон де-Персель «Дослідження про романи» (Del’usage des romans, 1734).
«Ланселот з озера» — рицарський роман XIII століття, що розповідає про пригоди одного з рицарів короля Артура, який подався шукати святу чашу Грааля.