Президент Луве (Louvet Jean, 1370—1440) — користався великим довір’ям Карла VII, керував фінансовою і податковою політикою короля.
Laurum — лавр, laureola — лаврова гілка, aurum — золото. «Coronam quam nostri majores...» — «Вінець, який наші предки іменують ореолом, названий так тому...»
Авгури — жерці в Римі; ворожили за польотом та співом птахів.
До Пісні другої
Гладкий чернець, на ймення Грібурдон. — Грібурдон (Grisbourdon) — у перекладі: сірий джміль; цим прізвиськом-характеристикою наділяє Вольтер представника францисканського чернечого ордену.
Він знав чаклунське таємниче діло. — Кабала — містичне вчення в єврействі, що мало свої писані пам’ятки. Прибічники цього вчення провіщали майбутнє, використовуючи Біблію як текст, що вимагає спеціального розшифрування через заміну літер цифрами і т. ін.
Осел ревучий став на мураві. — Вольтер попереджає читача: «Та як же слави без коня зажить?» і тут же замінює коня ослом; дальшими рядками про Пегаса і Гіппогріфа (див. нижче) Вольтер знижує героїчний образ, хоча зберігає всі його властивості: розсудливість, крилатість, вірну службу героїні поеми. Ще різкіше підкреслена пародійність перетворенням погонича віслюків на віслюка силою монаха Грібурдона.
Як той фракійський кінь золотогривий. — Вольтер порівнює осла з конем із Фракії або Англії («Comme un coursier de Thrace ou d’Angleterre»).
Отак Пегас, ясному вірний Фебу. — Пегас — міфічний крилатий кінь, що зробив ряд послуг грецьким героям. Він спинив ударом копита гору Гелікон, яка захиталася від співу дев’яти муз; за пізнішими переказами, він переносив поетів на священні гори натхнення (Парнас, Гелікон). Пор. сатиру Вольтера «Розмова Пегаса із стариком» (Dialogue de Pégas et du Vieillards 1773), в якій згадані герої поеми — «Жанна, ніжна Агнеса й обжерливий Бонно».
Так Гіппогріф на Місяць голубий носив Астольфа в Жанів край святий. — Гіппогріф — казковий крилатий кінь середньовіччя. Він служив героям в їхніх фантастичних мандрівках. Італійські поети Боярдо і Аріосто використали образ Гіппогріфа у своїх поемах. Астольф — хоробрий рицар, герой поеми Аріосто «Шалений Роланд»; обернений чарами на мирт, він був звільнений феєю Меліоссоєю, дістав ріг, звуку якого не міг витримати жоден смертний. З допомогою цього рогу Астольф учинив ряд подвигів.
Саулові натрапивши на слід. — Саул — перший єврейський цар, був помазаний на царство суддею Самуїлом. Саул не виправдав надій, і тому Самуїл ще за життя Саула помазав Давида, як наступника Саулові, що спричинилось до ряду замахів з його боку на життя Давида. Напередодні бою при Гелвуї Саул, з допомогою славетної чародійки з міста Ендор, викликав тінь померлого Самуїла, що провіщав йому поразку. Після цього бою Саул заколов себе мечем.
Побачивши у хлопця в місці певнім три лілії... — Лілія — геральдичний знак французьких королів.
І тій услід без роздуму ідіте, що ваш вінець прийшла оборонити. — В оригіналі: « Suivez du moins cette auguste amasone. C’est votre appui, c’est le soutien du trône — рядки, які значною мірою повторюють сказане Вольтером у VII пісні «Генріади»: «Et vous brave amasone, la houte des Anglais et le soutien du trône». — «Ви, смілива амазонка, ганьба англійців, підпора трону». Порівняти у Шекспіра: Карл каже Іоанні: «Стій, стій! Ти амазонка і б’єшся святим мечем Дебори» (Генріх VI, дія І, сцена II).
З писанням Гіппократовим в руках. — Гіппократ (460—356 до нашої ери) — грецький лікар, якого вважають основоположником медицини. Гіппократ застосовував ряд методів лікування, що збереглися і досі. Автор спеціальних досліджень з медицини.
Що ти у Реймсі досягнеш вінця. — Реймс (Reims) — місто за 160 км. на північний захід від Парижа. У Реймському соборі, починаючи від XII ст. до революції 1830 p., відбувалися, за рідким винятком, коронації французьких королів. Реймс, що перебував під владою англійців, був визволений французами в 1429 р.
Президентша — дружина президента Луве.
До приміток Вольтера
Герцогство Лотарінгське — було передано польському королеві Станіславу Лещинському, тестеві Людовіка XV. Після смерті Станіслава в 1766 році Лотарінгія була приєднана до Франції.
Монстреле (Monstrelet En. de, 1390—1453) — суддя в Камбре і Воленкурі, автор хроніки, що охоплює події у Франції з 1400 до 1453 р.
Сорбонна (Sorbonne) — спочатку богословська школа в Парижі; була заснована в 1252 р. ученим Сорбоном (Robert de Sorr bon, 1201—1274), як «товариство священнослужителів» (écclesiastiques seculiers). Від часу французької буржуазної революції кінця XVIII ст. Сорбонна — Паризький університет.