Олександр-Євтихій — в 933 р. був обраний патріархом Александрії. Вольтер дав йому друге ім’я Олександр, очевидно, через співзвучність з цим іменем назви міста Александрії.
Бекан (Johannes Goropius Becarius, 1518—1572) — бельгійський вчений і лікар. Облишивши медицину, вивчав античний світ, мови й мистецтво. На конференції в Льєжі Бекан намагався довести, що Адам розмовляв фламандською або тевтонською мовою (Indoscythiса «Origines Antwerpianae», Anvers, 1569).
Ганнібал (247—182 до н. е.) — полководець Карфагена, що провадив на протязі 39 років війни з римлянами і завдавав їм не раз поразки, поки нарешті в бою під Замом (202 р. до н. е.) був сам розбитий ними; проте і після цього продовжував боротьбу, входячи в спілку з різними державами.
Сціпіон (P. Cornelius Scipiо; 235—184 до н. е.) — названий Африканським — римський полководець, провадив боротьбу з карфагенянами, переміг Ганнібала під Замом.
Полібій (коло 205—123 до н. е.) — історик, грек з походження, сприяв охороні грецьких міст від пограбування; водночас був прибічником і уславлювачем Риму.
Фолар (Chevalier de Folard, 1669—1752) видатний французький учений у питаннях тактики і стратегії. Учасник воєн кінця царювання Людовіка XIV. Йому належать праці з військової справи та коментарі до історії Полібія.
Помпей (Gnejus Pompeius Magnus, 106—47 до н. е.) — римський полководець і державний діяч.
Франциск Ксаверій (François-Xavier, 1506—1552) — друг Ігнатія Лойоли, проповідник християнства в Індії, дістав прізвисько «апостола Індії».
Паскаль (Pascal Blaise, 1623—1662) — відомий філософ, письменник і геометр. Автор «Думок» (Pensées), «Листів до провінціала» (Lettres provinciales) і ряду математичних праць. У своїх філософських висловлюваннях відійшов від раціоналізму Декарта, стверджуючи пріоритет віри над розумом.
Апокаліпсис — остання книга «Нового завіту», яка пророкує про долю світу до його кінця.
Сенна-Херіб — цар Ассірії з 712 до 707 р. до н. е. Порівняй у Гомера:
Зевс терези золоті простягнув, промислитель; на них він
Кинув два жереби смерті, що сном огортає одвічним,
Й жереб троян конеборних і мідянозбройних данаів
Вгору підняв, посередині взявши...
(«Іліада», XII розд.)
Порівняй у Мільтона:
Всевладний не звів терезів злотих в небі,
Що межи Астреєю та Скорпіоном,
Насамперед зважив на них сотворитель
Все досі ним створене: землю й повітря,
Повітря, що держить її в рівновазі.
А нині звіряє на цих терезах він
Боїв кроволитних і царств усіх долю,
Він в шалі терез цих два жереби кинув.
(«Утрачений рай», IV розд.)
Кенігсмарк Марія-Аврора (Kônigsmark М.-А., 1668—1728) — коханка польського короля Августа II (1670—1733); мала від нього сина Моріца Саксонського (1696—1750). З доручення Августа клопоталася перед Карлом XII про повернення конфіскованих Швецією маєтків і про мир, але без успіху. У примітках Вольтера помилково зазначений Август І, що царював у Польщі в середині XVI ст. і більше відомий під іменем Сігізмудда II Августа. В «Історії Карла XII» Вольтер висловлювався про Кенігсмарк з великою похвалою.
Салічний закон, що каже: «Земля ж в ніякому разі не переходить до жінки, а повинна йти до чоловічих рук», — один з основних у пам’ятнику права «Салічне право» (Lex Sal ica).
Буріньйон Антуанетта (Bourignon Antoinette, 1616—1680) — автор ряду містичних книжок, не раз зазнавала переслідування за свої релігійні погляди, мала велике коло послідовників, що носили назву «буріньйоністів».
Аббаді (Abbadie Jacques, 1658—1727) — автор богословських книжок, що користалися пошаною протестантів і були внесені католицькою церквою до списку заборонених.
Клеопатра (60—30 до н. е.) — єгипетська цариця. Дочка єгипетського царя Птоломея Авлета. Була відома своєю красою, якою принадила до себе Цезаря, а після його смерті — Антонія.
Ганімед — син троянського царя Троса, був украдений на небо Зевсом, який набув вигляду орла; став улюбленцем Зевса і його виночерпієм.
Іаків — біблійний патріарх, за легендами, домігся хитрощами визнання первородності, став родоначальником єврейського народу. Після таємничої боротьби з Богом дістав ім’я Ізраїля (борець із Богом), звідки і назва «ізраїльтяни».
Зороастр — легендарний східний мудрець і чарівник. Його вчення, згодом викладене у священних книгах, що частково збереглися («Зендавеста»), стало релігією мідян і персів. Відповідно до цього вчення, всі явища пройняті боротьбою двох начал: бога добра та світла — Ормузда, і бога зла та тьми — Арімана.