воно,
а вона, називають, гуакамайо папугами,
каное - паромами, а гарпуни - списами; а коли вони побачили, що ми вийшли на
човнах назустріч їхнім кораблям, то повидиралися на щогли й почали кричати одне
одному, мовляв, гляньте, які в них чудові тіла й гарні обличчя, а чуприни - ну,
чисто тобі кінські гриви; а як роздивилися,, що нас Господь пофарбував, аби не
пооблазили на сонці, то заторохтіли, як сороки, мовляв, ви тільки гляньте, чим
це вони намазалися, що ні білі, ні чорні, - такі, як канарці; а ми були ні в
сих, ні в тих, бо якого б дідька їм насміхатися з нас, мій генерале, коли ми
такі, як мати народила, а вони самі виряджені, наче жирові валети, дарма що було
дуже жарко, - вони кажуть “жарко”, як голландські контрабандисти, а волосся в
них - ніби в жінок, але то були чоловіки, ні одної жінки ми не бачили між ними;
вони кричали, що ми не тямимо християнської мови, хоч самі не тямили, що ми їм
кричимо, а тоді вони підпливли до нас на своїх каное, які, я вже казав,
називають поромами, і вельми дивувалися, що вістря наших гарпунів з кістки риби
сабало, яку вони називають риб’ячим зубом; і тут почалася мінянка: ми оддали
все, що мали, за оці їхні червоні ковпаки та разки скляного намиста,
пообвішувалися ним - чужинцям на догоду; а ще вони нам давали оці брязкальця,
що їм ціна якийсь мараведі[4] різні
тарілочки та люстерка, одне слово - усякі заморські дурнички, мій генерале; а
коли ми побачили, що це люд запопадливий і тямущий, то непомітно допровадили їх
до берега, вони й самі незчулися; і тут як почалося, як почалося, - обміняйте
мені оте на це, а я вам обміняю оце на те, - зробився такий товчок, що сам чорт
ногу зломить, і невдовзі уже всі міняли папуг, тютюн, шоколад, ігуанячі яйця, а
чужинці охоче брали наше й віддавали своє, хотіли навіть обміняти оксамитову
жилетку на одного з нас - показати в Європі, що ми за одні; ви тільки
подумайте, мій генерале, який скандал!” - а він, спантеличений, не знав, що й
думати, чи втручатися йому, главі уряду, в цю божевільну справу, і зрештою
повернувся у спальню та на всяк випадок відчинив вікно - може, світло нового
дня хоч трохи прояснить йому ту плутанину, якої він оце наслухався, - і побачив
звичний для ока панцерник, покинутий біля причалу морськими піхотинцями, - а
далі, за панцерником, у похмурому морі стояли на рейді три каравели.