він, зворушений юнаковим завзяттям,
спитав: “якого дідька ти встряєш у такі діла, хіба тобі вже так життя
набридло?” - іноземець рішуче відповів на це: “найвище у світі щастя - віддати
життя за вітчизну!” - а він заперечив
співчутливо: “не будь йолопом, хлопче, вітчизна є тільки в живих, глянь-но
сюди, - і, розтуливши кулак, показав юнакові скляну кульку на долоні, - одне з
двох: або в тебе ця штука є, або її чортма, і тільки той нею володіє, хто її
має, - отак і з вітчизною!” - казав він, поплескуючи молодого іноземця по
плечу, - так і випровадив його, нічого навіть не пообіцявши, а своєму
ад’ютантові, який зачиняв двері за юнаком, наказав: “цього хлопця не зачіпайте
і не стежте за ним, нічого він не зробить, у нього просто гарячка, як у
півника, коли пір’я росте, тільки й усього!” Цей вираз ми почули від нього ще
раз - після того, як пройшов циклон, і він оголосив нову амністію політичним
в’язням та дозволив повернутися в країну всім вигнанцям - “ясна річ, окрім
грамотіїв: цих я ніколи не впущу, - сказав він, - бо в них гарячка, як у тих
породистих півників, коли пір’я росте, і вони ні на що не здатні, а якщо и
здатні на щось, то гірші за політиків, гірші за те кодло в рясах, я вам точно
кажу! а решта хай їде, незалежно від кольору шкіри, - треба, щоб відбудова
вітчизни стала справою кожного!” - йому хотілося, щоб усі пересвідчилися в
тому, що він знову при повній владі, що збройні сили підтримують його, як і
раніше, - особливо з того часу коли він поділив між офіцерами верховного
командування продовольство й медикаменти, а також громадські пожертвування, що
їх надсилали з- за кордону як допомогу потерпілим від циклону; тепер родини
його міністрів відпочивали щонеділі на пляжах у поставлених там госпіталях та
польових палатках Червоного Хреста; військові продавали міністерству охорони
здоров’я прислану з- за кордону плазму й тонни сухого молока, а міністерство
охорони здоров’я в свою чергу перепродувало все те лікарням для бідних; офіцери
генерального штабу вдовольняли своє честолюбство підрядами на громадські
відбудовчі роботи: була прийнята широка програма відновлення - після того, як
посол Уоррен надав країні надзвичайну позику, одержавши для своєї держави
необмежене право риболовлі в наших територіальних водах, - “чорт би їх побрав,
тільки той володіє, хто має!..” - думав він, згадуючи кольорову кульку, яку
показував колись тому жалюгідному мрійникові, про котрого більше й не чув
нічого; захоплений планами відбудови, він особисто займався кожною дрібницею,
як то було на початку його правління; в сомбреро та мисливських чоботях він з
ранку й до ночі місив болото, обходячи всі вулиці, щоб відбудоване місто нічим
не відрізнялося від того, яке він бачив у своїх снах, снах самотнього
утопленика; він наказував інженерам: “заберіть звідсіля ці будинки й перенесіть
отуди, а то вони мені муляють очі!” - і будинки переносили; “підніміть метрів
на два цю вежу, щоб із неї видно було кораблі на морі!” - і вежу піднімали;
“поверніть цю річку навпаки, вона не туди тече!” - і річку повертали - негайно,
не задумуючись; він був такий заклопотаний цією гарячковою відбудовою, своїми
планами, що геть занедбав менш істотні державні справи і зовсім розгубився,
коли неуважний ад’ютант випадково бовкнув йому про дітей, а він, наче з неба
звалившись, здивувався: “що за діти?” - “ті діти, мій генерале”, - “та які ж у
дідька ті діти?” - виявляється, від нього приховували, що армія таємно тримає
під вартою дітей, які виймали з мішка виграшні номери, коли розігрувалася