Отже, нарада почалася. Бракувало лише одного учасника, якого щось затримало і який прийшов два дні потому, аби вибачитися, але консьєрж був невблаганним.
— Панове, слово надається нашому відданому секретареві.
— Панове, перед тим, як повідомити попередні результати перших тижнів робіт, через відсутність доповідача хочу зачитати звіт, отриманий, на щастя, вчасно з Екзопотамії. Потрібно віддати належне цій обачності, а надто завбачливості, адже ніхто з нас не убезпечений від несподіванок.
— Цілком з вами згоден!
— Про що йдеться?
— Ви чудово знаєте.
— А! Згадав!
— Панове, отже, вищезгаданий звіт.
— Незважаючи на різноманітні складнощі, завдяки зусиллям і винахідливості технічного директора Амадіса Дюдю вдалося встановити все потрібне обладнання, й немає потреби окремо підкреслювати самовідданість й жертовність, так само як сміливість і професійну майстерність технічного директора Дюдю, оскільки величезні труднощі, які постали перед ним, включно з удаваним боягузтвом і підступністю технічних виконавців, випадкових елементів і інженерів загалом, за винятком старшого бриґадира Арлана, свідчать про те, що це майже неможливе до виконання завдання було б не під силу будь-кому іншому, крім нього.
— Цілком згоден.
— Відмінний звіт.
— Щось я не вловив. Про що йдеться?
— Та ви чудово знаєте!
— А! Так! Передайте мені ваші листівки.
— Панове, трапилася обставина, стосовно якої неможливо було застосувати ні запобіжних, ні першочергових заходів; ідеться про існування в пустелі на траєкторії осі майбутньої залізниці деякого готелю під назвою «Готель Барріцоне». Наш директор Дюдю пропонує його експропріювати, а потім частково знести за допомогою найбільш відповідних засобів.
— Чи знаєте ви, що таке ірничка?
— Ця ситуація вражає!
— Мені здається, варто схвалити.
— Панове, почнімо голосування підняттям рук.
— Це ні до чого.
— Всі цілком згодні.
— Чудово, Барріцоне потрібно експропріювати.
— Панове, отже, Барріцоне буде експропрійовано. Наш секретар займеться потрібими формальностями. Зважаючи на те, що йдеться про підприємство, що становить суспільний інтерес, немає сумнівів, що потрібні формальності будуть значних масштабів.
— Панове, пропоную влаштувати вітальне голосування на адресу автора звіту, який вам щойно зачитали. Ним є ніхто інший, як наш технічний директор Амадіс Дюдю.
— Панове, думаю, ви будете цілком згодні адресувати Дюдю, як це запропонував наш видатний колеґа Маріон, вітальну ноту.
— Панове, згідно з деякими пунктами звіту поведінка співробітників, підпорядкованих Дюдю, виявилася одіозною. Думаю, буде слушно зменшити їм зарплату на двадцять відсотків.
— А зекономлену суму можна переказати на рахунок пана Дюдю як збільшення виплат на його переїзд.
— Панове, Дюдю, безумовно, відмовиться будь-що прийняти.
— Цілком з вами згоден.
— Тож ще й зекономимо.
— Арланові теж підвищувати не будемо?
— Це зовсім ні до чого. Для цих людей головна винагорода — їхнє чисте сумління.
— Але іншим знизимо, безумовно.
— Панове, усі ці рішення зафіксує секретар у протоколі засідання. Сподіваюся, порядок денний не викликає жодних заперечень?
— Що скажете про цю ситуацію?
— Вона приголомшує!
— Панове, засідання завершено.
IV
Бронза під руку з Атанагором крокували стежкою, що вела до готелю Барріцоне. У підземній ґалереї лишилися Бріс і Бертіль, що не хотіли підніматися на поверхню до того, як повністю розчистять величезну залу, яку відкрили кілька днів тому. Машини рили безперервно, відкриваючи щораз нові коридори й нові зали, що сполучалися між собою підземними вулицями з колонами обабіч. Там відкривалися цінні знахідки: шпильки для волосся, фібули з мила й кованої бронзи, вотивні статуетки з урнами й без, купи горщиків. Атиному молоткові не бракувало роботи. Проте археолог потребував відпочити й розвіятися, тож Бронза пішла з ним.