– Не знаю, як там у вас із доказами…
– Досить пустих балачок, Шкарадо! Оксана Бережна вкоротила собі віку! Це доведено!
– Цікавий виклик суспільству – вийшла на алею й задушилася руками! Думаєте, я в це повірю?
Мурашко насилу стримувався. Добре, коли я психану. Мені, дурному, пробачити можна, а він, офіцер міліції, на службі…
– А чому я маю журитися тим, повірите ви чи ні? Чому я мушу вам… тобі щось доводити? Надто після твоєї шкрябанини. Весь райвідділ і я особисто досі лайно те змиваємо з себе!
– Щоб не було більше такої, як ви кажете, шкрябанини. Щоб я, працівник преси, був добре поінформований і написав правду, а не викладав своїх версій.
– Ти що, думаєш, тобі дозволять писати таке ще?
– А хто мені може заборонити? Є відповідний закон!
Мурашко знову набув упевненості й відкинувся на спинку стільця.
– Ну, закон я особисто для тебе знайти можу. Тож із ним не жартуй. Коли на те пішло, поясню тобі все, поки ти справді не встряв у погану історію. Оксана Бережна була на другому місяці вагітності. Про особу татка дитини, що вже ніколи не народиться, багато хто знав. Прізвища називати не буду, не маю права. Коли він дізнався, що скоро стане батьком, то не зрадів. Назвав Оксану шльондрою, відхрестився від неї і вже гуляє з іншою. Сказав, що його обдурити не вдасться і що за свого він байстрюка не визнає – нічого в неї не вийде. Вона взяла мотузку для білизни, написала записку і повісилася на гілці яблуні. У кімнаті не хотіла цього робити, бо знала: дівчата перелякаються, не зможуть потім там жити, а іншої кімнати їм не дадуть. Так само і з душовою – туди теж боятимуться заходити… Стала на ящик з-під помідорів, що його на смітнику знайшла… Ці всі факти встановило слідство. Отож ніякого маніяка.
Мурашко вже зовсім заспокоївся і кинув до рота черговий льодяник.
– Нехай. А чому її знайшли на алеї?
– І тут пояснення є. Один чоловік її знайшов. Прізвища, зрозуміло, не називатиму. Ішов, захотів справити малу потребу, пішов під яблуню… Спочатку злякався, потім вирішив, що Оксану можна врятувати, заліз на дерево, ножем обрізав мотузку, спустився, розрізав зашморг, спробував зробити штучне дихання – не вийшло. Тоді потяг тіло до алеї, а коли почув чиїсь кроки – злякався. Згадав про нашого спільного знайомця-маніяка, уявив, що про нього самого подумають, і накивав п’ятами… Потім, щоправда, прийшов до нас. Сам, доброхіть. Ось, шановний Андрію Миколайовичу, і вся історія. – Він знову вирішив перейти на «ви», хоч «тикання» мене більше задовольняло, бо було чеснішим. – Я от що подумав і вирішив: можете написати про це. Тільки спочатку покажіть усе мені. Завізую. Редакторові вашому я зателефоную і все переповім…
Із кабінету я вийшов під веселий хрумкіт льодяника.
4
– Я дізналася. Це правда. – Алла відсунула від себе списаний аркуш. – Оксана Бережна справді завагітніла від одного козла – Славка Стрільця. На його рахунку, до речі, кілька таких подвигів. І скандал був. Стрілець – так його дівки охрестили – при сусідах по кімнаті шльондрою її назвав. Мало, мовляв, з ким могла гульнути, а я відповідай… Тільки Оксана не така, щоб через це в зашморг лізти. Я її не знала – ті, хто знав, так кажуть. Вона не надто й побивалася. Хотіла піти на аборт, а потім надумала залишити дитину. Отака ситуйовина!
Я ще раз перебіг очима текст. Звичайно, це все підозріло – з одного боку, а з другого – факти є факти. Чи була насправді передсмертна записка, ніхто мені підтвердити не зможе. Невідомий свідок так і лишився невідомим. Тож закинути міліції нема чого. Полковник Мурашко має рацію: він не повинен мені нічого доводити… Алла зі мною згодна. Тільки це не тішить мене.
Замітка на два абзаци – усе, що я зміг вичавити з себе, описуючи ту, як сказала Алла, ситуйовину. Чечель був не проти. До того ж від власних думок і коментарів я утримався. В усьому послався на начальника райвідділу полковника Мурашка. Така собі нейтральна інформація.
Мені, коли чесно, так само набрид весь цей галас довкола маніяка.
Повісилася дівчина, нещасне кохання, назавтра цю публікацію вже забудуть.
Усе, досить. Андрій Шкарада – кореспондент відділу культури.
5
Валерка вже втретє розповідав, як учора ввечері на фуршеті з нагоди презентації збірника сучасної німецької поезії, що його за німецькі гранти видали відомі грантожери з видавництва «Лада», Кривець із київського радіо напився й на очах ошелешених спонсорів крав бутерброди, яблука та кока-колу.