Вона таки має рацію. Хай усе йде своєю чергою. Нічого тут не зміниш. Я кивнув, погоджуючись із Аллою.
– Ти сьогодні збираєшся махати звідси?
– Пізно вже. Через усе місто їхати не хочеться…
– Тоді, може, сходиш зі мною в гості? У подружки день народження. Заразом і розвієшся. А потім мене проведеш додому. – Наші очі зустрілися. – Вночі небезпечно. Ми ж це знаємо…
Знову гуртяга
У гуртожитку нічого не міняється.
Якщо на день народження гостей запросили на шосту, то вони приходять на початку восьмої, що дуже тішить господарів, які до шостої встигають зробити лише половину всіх приготувань, але все одно поспішають: а що, як хтось пунктуальний і прийде вчасно?
Ми з Аллою з’явилися другими. На ліжку вже сиділи дві дівчинки й гортали «Наталі». Іменинниця чистила на кухні картоплю. Знайомство, усмішки, вибачення. Як старий гуртожитський вовк, миттю беру ніж – і картоплини опиняються в надійних руках.
Коли ми з іменинницею покришили їх у білу велику каструлю, надбігла чергова партія гостей – четверо хлопців. Потиски рук – і двоє з них ідуть по другий стіл та салатницю до якоїсь Галі, повертаються зі столом у її супроводі, а їхня супутниця тягне силу-силенну всякого посуду, повідомляючи на ходу, що салатниці немає – розбилася – і треба щось придумати.
І от столи вже зсунуто. Іменинниця Рита, Алла і Галя миттю накривають на стіл. Двоє дівчат, як і раніше, заглиблені в журнал. Коли страви вже на столі, приходять іще гості – дві пари. Одна з них явно сімейна: в супутниці високого чорнявця помітно випинається живіт. Знайомство, усмішки. Вагітну засипають запитаннями на кшталт «ну, як?» і «а коли?». Іменинниця Рита запрошує всіх до столу. Якихось Колю з Любою вирішують не чекати. Розсілися. Бракує тарілок. Галя приносить ще. Тепер не вистачає склянок. Ми з Аллою зголошуємося пити з однієї. Мій сусіда й новий знайомець Гена пропонує з ним пити з однієї склянки, бо Алла, як він знає, горілки не п’є. Умовилися. Налили.
Тост за іменинницю: «Щастя, здоров’я, кохання, всього найкращого!» Випили. Горілка приємно гріє, розслабляє. Перші десять хвилин усі жують. Між першою і другою… Сорок п’ять секунд минуло… Іменинниця обурюється, що ніхто не скуштував салату, і всі активно та демонстративно починають їсти салат із тертих буряків.
Розмови, періодичні вибухи сміху з приводу, зрозумілому лише цій компанії, плітки, переважно про Колю й Любу. Анекдоти. Розповідаю кілька смішних, привертаю увагу.
«Цікаво журналістом працювати?» – «Всяко буває…» – «За кордон посилають?» – «Тут цікавіше». – «Зате там більше платять!» – «Своїм більше. Наші там не потрібні».
Обмовився, що якось брав інтерв’ю в Славка Вакарчука. Жіноча половина пожвавилася: «Ну-ну!..»
Мій тост за іменинницю і знайомство. Випили.
Дві дівчини знову взялися до «Наталі». Хтось із хлопців пропонує вже танцювати, починають ганяти приймач, шукаючи актуальну для такого дійства музичну станцію.
Рита нагадує, що стигне картопля. Випили під картоплю.
Закуски й горілку переставляють на один стіл, другий відносять до Галі.
Музика. «Океан Ельзи», «Боні-М», Вєрка Сердючка, Емінем, Валерія, «ВВ», Кіркоров, Михайло Круг, Потап і Настя Каменських…
Я остаточно розслабився і забув про все. Не було Мухтара, Ігоря. Убивств теж не було.
Були, були, але чому вони тебе цікавили?
Я ж був таким самим студентом кілька років тому.
Хоч давно, дуже давно ти був студентом, Шкарадо!
Мені тепер напрочуд добре. Я трошки п’яний, і атмосфера, яку я колись так любив, поглинула мене з головою.
Для танців вимкнули світло і створили інтим за допомогою настільної лампи в кутку. Коло неї пліч-о-пліч умостилися дівчата з журналом «Наталі», тоді як вагітна поринула у веселощі. Гості чоловічої статі спочатку тягли шанувальниць жіночого журналу танцювати, а потім махнули на них рукою.
У самісінький розпал танців з’явилися довгождані Коля з Любою. Люба, вибачившись, піднесла іменинниці букет троянд. Коля мало не схибив, ставлячи на стіл шампанське. З’явився привід знову сісти й випити.
Улаштувалися навколо одного стола: до Галі вже ніхто не пішов. Дівчата з журналом посунулися до краю ліжка, даючи місце тим, хто хоче їсти й пити. Самі вони щось захоплено обговорювали.
Штрафна. Тост від тих, хто запізнився. Далі вже пили неорганізовано, хто хотів.
Хлопці вийшли в коридор перекурити, я пішов за ними – не стовбичити ж у жіночому товаристві!