Він махнув рукою, поставивши на цьому хрест, і запросив Серпіліна та Захарова до свого робочого столу.
— Доповідайте ваше рішення. Як думаєте завдавати удару? Почнемо з цього.
Серпілін розіклав свою карту поверх тієї, що лежала на столі, й став доповідати попереднє рішення, над яким працював штаб армії. В основному воно лишилося таким, яким підготував його Бойко до приїзду Серпіліна.
Коли Серпілін закінчив, Батюк поцікавився деталями й спитав:
— Як оцінюєте призначену для вас ділянку прориву? Чи й справді як найкращу на всій смузі фронту?
— За всю смугу фронту не берусь відповідати, — сказав Серпілін. — А в смузі нашої армії вважаємо: вибрали правильно. Але маємо додаткову пропозицію. Дозвольте доповісти?
Ця додаткова пропозиція виникла в Серпіліна вчора, коли він оглядав ділянку прориву на своєму крайньому правому фланзі, на стику з сусідньою армією. Справа була проста, але армія сама цього вирішити не могла, міг тільки фронт. Уся ділянка майбутнього прориву, завширшки дванадцять кілометрів, цілком припадала на правий фланг армії Серпіліна і закінчувалась на півночі точно по розмежувальній лінії з сусідньою армією, якій у майбутній операції відводили допоміжну роль. Армія мусила спочатку тримати оборону на широкому фронті, а потім, коли ворог під нашими ударами почне відступати, переслідувати його.
За розмежувальною лінією, перед сусідом, у глибину німецького розташування тягся ланцюжок невеликих висоток, на думку Серпіліна, дуже для нас незручних. Якщо все залишиться без змін, то зразу ж після прориву правому флангові армії доведеться або наступати кілька кілометрів під німецьким фланговим вогнем з цих висоток, або на ходу розвертатися й брати їх, уповільнюючи при цьому темп.
Пропозиція Серпіліна була — відсунути ще на два кілометри на північ» розмежувальну лінію з сусідом так, щоб правий фланг прориву з самого початку охоплював ці висотки, не лишав би їх зовні, а загрібав усередину.
Серпілін учора прикинув усе це разом з Бойком та артилеристами, начорно спланував, сьогодні зранку ввів у суть справи Захарова і, їдучи сюди, знаючи характер Батюка, вважав: чим раніше доповімо, тим краще, нехай командуючий фронтом відчує себе причетним до цієї ідеї з самого початку, з азів.
Батюк уважно вислухав, не перебивав, як полюбляв це досі, запитаннями. Мовчки постоявши вже не над картою Серпіліна, а над своєю, на якій було нанесено передній край сусідньої армії, він швидко оцінив вигоди, які все це обіцяло. Схопив суть справи швидше, ніж бувало колись. Серпілін зразу це помітив.
— Спокуса велика, — одірвавшись од карти, сказав Батюк. — Попрацюйте сьогодні над цим варіантом, а я завтра подивлюся на місцевості і вирішу. Міркування вашого сусіда праворуч теж вислухаю. Як-не-як, а хочеш вторгнутися в його смугу, два кілометри в нього відібрати. А раптом він заявить: «Дайте мені хоча б частину тієї сили, що Серпіліну підкидаєте, і я сам праворуч від цих висоток ударю». Що тоді? — Батюк усміхнувся. — На це, звичайно, не підемо, розчепіривши пальці, не воюємо, а дізнатись про міркування сусіда слід. Теж старий вояка.
— З вашого дозволу, перш ніж починати роботу, я сам до нього поїду, — запропонував Серпілін. — Поговоримо про те, що вам доповідав, і ділянку разом подивимось. А то досі всі мої спостереження — з моїх СП, на чужу смугу, не спитавшись, не ліз.
— Це можна, — сказав Батюк і на якусь мить замислився.
Пропозиція Серпіліна здавалася йому такою слушною, що коли поглянеш на карту, то дивно стає, як не додумались до цього раніше. Інша справа — ти щойно прибув, не зразу все збагнеш. А як же це моєму попередникові на думку не спало? Думав усе-таки з кінця квітня!
Напрям удару вибрав правильно, а посунути його ще трохи праворуч, як підказувала місцевість, не дала розмежувальна лінія між двома арміями. Зважаємо іноді ще на ці розмежувальні лінії, ніби вони щось непорушне. А її треба посунути, та й усе.
Думка, що він внесе у своє фронтове рішення цей коректив, з одного боку, помітний, а з другого — все ж не таких масштабів, щоб усе заново затверджувати в Ставці, викликала в Батюка хороший настрій.
— А інших пропозицій у тебе не буде? — спитав він Серпіліна.
— Не буде.
— Це добре, — сказав Батюк, — а то я вже подумав: якщо додамо тобі два кілометри праворуч, то ти попросиш на стільки ж зменшити ліворуч. Знай: за рахунок сусіда справа розширю, а за рахунок сусіда зліва смуги армії не звужу. Вся добавка за твій рахунок.