У загальних рисах усе це було відоме Серпіліну, та коли вже він спитав, Маргіані ще раз докладніше доповів йому про цей полк.
— А схему вогню по тилових рубежах дивилися? — спитав Серпілін.
— Дивилися, — сказав Бойко і обернувся до командуючого артилерією.
Той відкрив портфель, витяг ще одну схему і розгорнув її на столі поверх першої. Вона була вже знайома Серпіліну в різних варіантах — початковому, уточненому, остаточному, але тепер він знову дивився на неї й думав, як багато залежить від того, на скільки відсотків усе це втілимо в життя.
Якщо наступ піде добре, прорвані й збиті протягом дня з першої позиції німці спробують за ніч сісти ось на цю свою другу смугу, нанесену на нашій схемі з максимально приступною нам точністю. Не дати їм сісти туди ні за ніч, ні вранці — одне з основних завдань; від його розв’язання залежить подальший хід операції. І отже, треба вже на кінець першого дня просунути артилерію вперед так, щоб у неї вистачило дальності вдарити кількома сотнями стволів по тій другій смузі, коли німці тільки почнуть сідати на неї».
Додати до запланованого не було чого, Серпілін просто стояв і ще раз дивився на цю схему. В плануванні бою є розумна межа, за якою надмірне завбачення майбутнього переходить у самообман, у неготовність перебудуватись і вдатися до тих миттєвих рішень, яких вимагає обстановка, що раптом склалася всупереч плану.
І все-таки схема заворожувала. Важко було відірватись од неї, бо дуже хотілося, щоб усе пішло саме згідно з цим так добре складеним планом.
— Гаразд, згортайте, — мовив Серпілін, змушуючи себе відірватись од схеми.
— І другу теж. Більше дивитись не будемо, — додав Бойко.
Командуючий артилерією звично й швидко згорнув схеми по згинах і сховав їх у портфель.
— Що дає ваша метео? — спитав Серпілін, поки Маргіані робив це. — Є різночитання з нашою?
У командуючого артилерією був свій штаб, у ньому свій оперативний відділ, а в цьому оперативному відділі — своя метеослужба.
— Уже звірялись один з одним, — відповів Маргіані. — Розбіжностей немає, а побоювання однакові. Погода складна.
— Ну як? — глянув Бойко на командуючого артилерією. — Хто з нас доповість? Може, я?
Маргіані кивнув.
— Півгодини тому поїхав начальник штабу повітряної армії, — почав Бойко. — Уточнювали з ним останні дані авіарозвідки. Авіатори наполягають на своєму — що штаб корпусу в німців усе-таки висунутий сюди і розташований: північна околиця — Коржиці, південна — узлісся. — Бойко показав на карті, звільненій тепер від артилерійських схем, що лежали на ній. — Авіарозвідка засікла другу, додаткову дорогу через ліс, яка, вважалось, уривається, а насправді на останніх кілометрах вона просто закрита масксіткою. І ще одну лінію зв’язку виявили, штурмовики на бриючому сьогодні вранці над нею пролетіли. Отже, попередні висновки підтверджуються.
— І що ж ви тут вирішили без мене? — спитав Серпілін.
Він уже зрозумів, що Бойко, поговоривши з авіатором, вирішив, перш ніж доповідати, порадитися з командуючим артилерією і наперед узгодити з ним спільну точку зору.
Дорікати їм за це не випадало, все це було, на думку Серпіліна, цілком нормально, але він не міг утриматись від людської слабкості — дав їм зрозуміти, що знає хід їхніх думок.
— Якщо завдати тут, — будемо вважати, що там їхній штаб корпусу, — бомбового удару вночі, — доводив Бойко, — наслідок сумнівний. У них у штабах добрі сховища, вони тепер з цим не жартують. Коли ще сьогодні, поки не смеркне, пустити штурмовики з прикриттям винищувачів, німці, може, й зазнають втрат, але в них залишиться ніч на те, щоб після такого штурмування переміститися на не виявлений нами запасний командний пункт. Найкращий варіант — ударити далекобійною артилерією одночасно з початком артпідготовки, а потім чергувати артнальоти з вогнем, який непокоїтиме їх, не давати штабові працювати, рвати зв’язок, заважати керуванню.
— Усе гаразд, — зауважив Серпілін. — Та як з дальністю? Дальності ж не вистачить! Поки не рушимо вперед, на граничній межі стрілятимемо. Тільки снаряди марно витрачати.
Сказав упевнено, бо все це якось уже обмірковували.
Наша артилерія з теперішніх її позицій практично туди не досягала.
— Ось Маргіані повідомив, — кивнув Бойко на артилериста, — що в розпорядження фронту з резерву Ставки прибув новий артполк великої потужності. Якщо поставити його сюди, — Бойко показав на карту, — штаб корпусу опиниться в зоні дійового вогню.