— Гаразд, — співчутливо всміхаючись, сказав Кросс. — Ваш приятель пішов до своєї кімнати. Джулія роздяглася. Вона хоче заявити про зґвалтування? Га?
— Ні, ні, — квапливо заперечила Лоретта, — ми просто хочемо, щоб він нічого не розказував. Заговоривши, він просто занапастить наші артистичні кар'єри.
— Він не заговорить, — заспокоїв Кросс. — То справді химерний чоловік. Він лише прикидається дрібнотою. Але дослухайтесь до моєї поради: не зв'язуйтеся з ним знову. Вам, дівчатам, треба бути пильнішими.
Лоретту зачепило це останнє зауваження: адже троє жіночок постановили, що й далі не припинять своїх походеньок. Одна невдача їх не залякає. Таж нічого справді страшного не сталося. Отже, Лоретта й запитала:
— А як ти знаєш, що він не говоритиме?
— Я попрошу його про таку ласку, — відповів Кросс з поважним виглядом.
Коли Лоретта пішла, Кросс переглянув секретний кінофайл, який показував усіх гостей, що реєструвалися біля столу. Придивився до кадрів із жіночками. Тепер, маючи інформацію, йому було неважко розпізнати двох жіночок, що, прибравши іншої подоби, приїхали з Лореттою Ленґ. Данте просто дурень, що не скористався цими кінокадрами.
Піппі прийшов в апартаменти на даху, аби пообідати перед своїм від'їздом до Лос-Анджелеса, де він мав остаточно доробити план операції убивства Великого Тіма. Кросс переповів йому Лореттину оповідь.
— Той малий байстрюк міг зірвати всю операцію, пересунувши графік, — похитав головою Піппі. — І далі носить того клятого капелюха, хоч я казав йому зняти його.
— Будь дуже пильний при цій операції, — попередив Кросс батька. — Стеж за Данте.
— Я спланував як слід, він не зможе зашкодити, — відповів Піппі. — А ввечері, побачивши його в Лос-Анджелесі, я поговорю з ним.
Кросс розповів батькові, як Джорджіо підготував папери на «ролс-ройс»: Великий Тім стане його законним власником лише через місяць, отже, після його смерті готель зможе повернути собі машину.
— У Джорджіо отака натура, — мовив Піппі. — Дон залишив би авто, щоб воно разом з рештою майна дісталося Тімовим дітям.
Великий Тім Конокрад Снедден вилетів з Лас-Веґаса через два дні, маючи шістдесят тисяч доларів у маркерах готелю «Ксанаду». Пополудні він сів на лос-анджелеський літак, прибув до своєї контори й пропрацював кілька годин, потім поїхав до Санта-Моніки, де пообідав зі своєю колишньою дружиною й двоїла дітьми. В його кишенях були паки п'ятидоларових рахунків, які він передав своїм дітям разом з картонною коробкою, цілою квартою срібних доларів. Дружині він передав чек на її утримання й аліменти, без нього йому не дозволили б візит. Коли діти вляглися, Тім солодкою мовою став облещувати дружину, та вона не лягла з ним, хоч його після Лас-Вегаса до жінок, власне, й не вабило. Але ж годилося спробувати бодай щось дістати задурно.
Наступного дня Тім Конокрад справді був завалений роботою. Два податкові агенти намагалися залякати його, щоб він заплатив якісь податки, через які точилася суперечка. Тім сказав їм, що звернеться до податкового суду, і спровадив їх. Потім Тім навідав склад консервованих продуктів і ще один склад ліків, що продаються без рецепта; те все він придбав майже за безцінь, бо термін придатності мав от-от закінчитись. Отже, ті терміни треба було подовжити. За ленчем він зустрівся з віце-президентом низки універмагів, що мав прийняти ті товари. Сидячи за столом, тицьнув тому функціонерові конверт з десятьма тисячами доларів.
Після ленчу Тімові несподівано зателефонували з ФБР, запитуючи про його взаємини з конгресменом, проти якого висунули звинувачення в злочині. Тім послав тих агентів під три чорти.
Великий Тім Конокрад ніколи не знав страху. Можливо, через свою дебелу статуру, а може, тому, що йому бракувало клепки. Бо він не знав не тільки фізичного страху, а й суто психічного. Він нападався не тільки на людей, а й на саму природу. Коли лікарі сповістили йому, що він зубами риє собі могилу й має дотримуватися суворої дієти, Тім натомість вибрав найризикованіший шлях і зважився на хірургічну операцію: побудову обхідного каналу навколо шлунка. Операція вдалася на славу. Тім їв скільки хотів, не відчуваючи, здається, жодних шкідливих наслідків.
Таким самим робом Тім збудував і свою фінансову імперію. Укладав контракти, від яких відмовлявся, коли ті ставали невигідні, зраджував партнерів і друзів. Кожен позивав його до суду, проте справу завжди залагоджували, хоча партнер діставав менше грошей, ніж мав одержати за умовами угоди. В житті Тім в усьому досягав успіху і нітрохи не боявся майбутнього, гадаючи, що, зрештою, він неодмінно переможе. Йому щастило розвалювати акціонерні товариства, балачками приховувати свої лихі наміри. З жінками він був іще безжальніший. Тім обіцяв жінкам цілі торговельні ряди, квартири, крамниці, проте затикав їм рота якимсь подарованим на Різдво ювелірним дріб'язком, чеком на невеличку суму в день народження. Гроші йшли чималенькі, але куди менші від обіцяних спершу. Великий Тім не прагнув сталих взаємин, а тільки хотів упевнитись, що зможе з кимсь по-дружньому злягтись, як відчує потребу.