— Закордонні,— нагадав Скіппі. — Закордонні можуть ризикнути.
Мерріон підняв телефонну слухавку і простягнув її Стюартові.
— Це все порожні балачки. Зателефонуйте Атені. Скажіть, що збирається запропонувати їй Кросс Де Лена, і спитайте, чи має вона намір погодитись?
— Вона кудись зникла на вихідні,— докинув Дієр.
— Вже повернулась,— запевнив Стюарт. — Вона часто кудись їздить на вихідні. — Він натискав клавіші на телефонному апараті.
Розмова виявилась дуже короткою. Стюарт поклав слухавку і усміхнувся.
— Вона сказала, що нічого такого їй ніхто не пропонував. І ніяка така пропозиція не змусить її повернутися на зйомки. На власну кар'єру їй начхати. — Він зробив паузу, а потім додав замріяно: — Хотілося б мені познайомитися з тим Сканнетом. Будь-яка людина, здатна залякати актрису так, аж та відмовляється від власної кар'єри, чогось таки варта.
— В такому разі все ясно,— підбив підсумок Мерріон. — Збитків через безвихідь не буде шкода. Атена була така велика актриса.
Ендрю Поллард діяв точно за вказівками. Перш за все йому слід було повідомити Бенцові про Кроссові Де Лени наміри щодо Атени. Друге — відкликати групу, яка наглядала за Сканнетом. Третє — зустрітися із Сканнетом і дещо йому запропонувати.
Сканнет, коли впускав Полларда в свій номер у готелі «Беверлі-Гіллз», був у спідній сорочці і пахнув одеколоном.
— Щойно закінчив голитися,— пояснив він. — У цьому готелі ароматизаторів для ванн більше, ніж у борделі.
— Здається, вам не слід би було приїздити до цього міста,— докірливо почав Поллард.
Сканнет поплескав його по спині.
— Знаю, але виїду тільки завтра. Маю лише залагодити кілька заплутаних справ.
Зловтішна усмішечка, що супроводжувала його слова, масивний торс раніше могли б налякати Полларда, одначе тепер, коли в справу втрутився Кросс, все це викликало тільки жаль. Та про обачність все одно не слід забувати.
— Те, що ви ще не виїхали, Атену не здивувало,— сказав він. — У неї таке відчуття, що студія вас не розуміє, але вона розуміє. Отож їй хотілося б поговорити з вами особисто. Вона гадає, що тільки ви удвох можете про все домовитись.
Коли Поллард помітив, як Сканнетовим обличчям промайнув вираз радості, то переконався, що Кросс мав рацію. Цей хлопець все ще закоханий, і тому легко повірить.
— Щось це не схоже на Атену,— несподівано обережно проказав Боз Сканнет. — Вона, і зовсім не без рації, терпіти мене не може. — Він засміявся. — Її гарненька мордочка їй потрібна.
— Вона збирається запропонувати вам дещо серйозне,— сказав Поллард. — Пожиттєві щорічні виплати. Відсоток від своїх заробітків до кінця її життя, якщо бажаєте знати точніше. Але про все вона хоче поговорити з вами особисто і конфіденційно. У неї є ще якісь інші наміри.
— Знаю, чого вона хоче,— сказав Сканнет. На обличчі у нього відбився якийсь дивний вираз. Такий вираз Поллард помічав на обличчях ґвалтівників, що гірко розкаювалися.
— О сьомій годині,— сказав Поллард,— двоє моїх людей прийдуть і відвезуть вас на місце зустрічі. Вони перебуватимуть біля неї як охоронці. Двоє з моїх найкращих людей, озброєні. Щоб ви чогось такого не втнули.
Сканнет усміхнувся.
— З мого боку нічого не бійтеся.
— Гаразд,— сказав Поллард і вийшов.
Коли двері за гостем зачинилися, Сканнет скинув праву руку угору. Він знову побачиться з Атеною, і будуть тільки два недороблені приватні охоронці, щоб її охороняти. А ще він матиме доказ, що ініціатива зустрічі йшла з її боку, себто обмежувального вироку судді він не порушував.
Решту дня Боз марив їхньою зустріччю. Це була справжня несподіванка, і йому спало на думку, що вона захоче своїм тілом переконати його прийняти її пропозицію. Він лежав у ліжку і уявляв, як це виглядатиме знову бути з нею разом. Її біла шкіра, гарне заокруглення її живота, її груди з рожевими пипками, її очі такі зелені, з них наче випромінювалося світло, її теплі чутливі губи, її подих, її вогнисте волосся, схоже на сонце, що набирає кольору тьмяної бронзи на західному прузі. На якусь мить його захлинула хвиля колишнього кохання, закоханості в її розум та її відважну вдачу, яку саме він переламав так, що вона стала боятися. А потім уперше, відколи йому минуло шістнадцять, він почав ніжити сам себе. В уяві ясно вимальовувалось тіло Атени, зваблювало його, аж поки його тіло затряслося в конвульсії. Це й була та єдина мить, коли Боз був щасливий і кохав її.
А далі все як провалилось. Він відчув сором і приниження. Він знову ненавидів Атену. Несподівано йому спало на думку, і він був навіть переконаний, що йому готують пастку. Зрештою, що він реально знав про того Полларда? Сканнет похапцем одягнувся і перечитав отриману від Полларда візитку. Офіс охоронного агентства був лише за двадцять хвилин їзди від готелю. Боз кинувся вниз до входу в готель, і портьє підігнав його автомобіль.