Сканнет, кульгонувши, стрибнув у бік Кросса, але один із присутніх встиг його штовхнути, і довелось розпластатися на протилежній канапі.
— Не чіпати його,— різко скомандував Кросс.
Сканнет, спираючись на руки, поштовхом звівся на ноги.
Кросс показав пальцем на стіл, де лежав стосик паперу.
— Де Атена? — спитав Сканнет.
— Тут її немає,— відповів Кросс. — Всім, крім Лії, вийти з кімнати,— наказав він. Всі, кого це стосувалося, щезли за дверима.
— Сядьте за стіл,— звелів Кросс Сканнетові. Сканнет підкорився. — У мене до вас дуже поважна розмова. Припиніть показувати своє геройство. Я хочу, щоб ви слухались. Не робіть дурниць. Ваші руки не зв'язані, і це може викликати у вас ілюзію всесильності, наштовхувати на невиправдане відчуття зверхності, непереможності. Все, що мені від вас треба, то тільки написати ті листи, і тоді будете вільні.
— Поцілуйте мене в дулу! — презирливо вицідив Сканнет.
Кросс обернувся до Вацці й сказав:
— Даремно марнуємо час. Вбити його.
Кросс вимовив це рівним голосом, і саме в буденності його тону було щось жаске. Тієї миті Сканнет відчув страх, якого не знав від самого дитинства. Вперше до його свідомості дійшло, що означали всі ті люди в хатині, вся та сила, що налаштувалася проти нього. Лія Вацці не зробив ще жодного руху в бік Сканнета, як той сказав:
— Згода. Я напишу. — Узяв аркуш паперу і почав писати.
З лоскітним відчуттям лукавства в душі він написав листи лівою рукою. Як деякі добрі спортсмени, Сканнет майже однаково володів обома руками. Кросс зайшов зі спини й спостерігав, як він пише. Сканнет, відчувши сором за своє миттєве боягузтво, твердо вперся підошвами в підлогу. На свою спортивну координацію він покладався, перекинув ручку в праву руку і зірвався на ноги з наміром штрикнути Кросса в обличчя, сподіваючись поцілити тому бовдурові в око. Все сталося блискавично, рука злетіла вгору, різкий поворот торсом, одначе, на його подив, Кросс легко ухилився від удару. Попри спутані ноги Сканнет все ж намагався доскочити до супротивника.
Кросс спокійно зміряв його очима й сказав:
— Таке дозволяється робити тільки один раз. Свій шанс ви уже використали. Тепер покладіть ручку і дайте мені ті аркуші.
Сканнет слухняно підкорився. Кросс перечитав написане і сказав:
— Тут нічого немає про таємницю.
— Писати про це я не буду. Вишліть цього геть,— він вказав на Вацці,— тоді скажу вам особисто.
— Займіться оцим,— звелів Кросс і передав аркуші Лії. Вацці вийшов з кімнати.
— Ну що ж,— звернувся Кросс до Сканнета,— послухаємо цю вашу велику таємницю.
Вийшовши з мисливської хатини, Вацці пробіг тридцять ярдів до бунгало, де поселився Леонард Соша. Соша чекав його. Він переглянув два аркуші й обурено вигукнув:
— Це ж ліва рука! Я не володію лівим письмом. Кросс про це знає.
— Пригляньтеся ще раз,— порадив Вацці. — Він намагався штрикнути Кросса правою рукою.
Соша знову схилився над паперами.
— Еге ж, насправді цей хлопець не шульга,— дійшов він висновку. — Він з вас просто глузує.
Вацці взяв аркуші, повернувся в мисливську хатину і зайшов у бібліотеку. З виразу на обличчі Кросса він зауважив, що щось скоїлося. Кросс був явно спантеличений, а Сканнет лежав на канапі, перекинувши скуті ноги через руки, і радісно посміхався у стелю.
— Ці листи ні до чого,— доповів Вацці. — Він писав їх лівою рукою, а аналітик каже, що нормально він працює правою.
— Бачу,— звернувся Кросс до Сканнета,— що для мене ви завеликий крутій. Залякати вас мені не до снаги, я не годен змусити вас робити те, що мені потрібне. Здаюся.
Сканнет устав з канапи і зловтішно сказав:
— Але сказане мною — правда. В Атену всі закохуються, одначе ніхто її так не знає, як я.
— Не знаєте ви її,— заперечив Кросс, і мене також не знаєте.
Він підійшов до дверей і махнув рукою. В кімнату зайшли четверо чоловіків. Кросс звернувся до Лії:
— Ви знаєте, що мені потрібно. Якщо він відмовиться, позбудьтеся його. — І Кросс вийшов.
Лія Вацці зітхнув з видимим полегшенням. Кросса він вельми шанував, охоче підкорявся йому всі ці роки, але Кросс був надто терплячий. Правда, на Сицилії всі великі дони відзначалися терплячістю, та знали, коли слід від неї відмовитися. Як на Вацці, та американська м'якість не дозволить Кроссові Де Лені дорости до справжньої величі.