— Від сьогоднішнього вечора я отримала величезну насолоду,— призналася Діта. — Ви торкнулися якраз потрібної струни.
— Що там казати, я ніколи не розуміла тієї метушні, що люди здіймають довкола сексу,— мовила Фалена. — Не бачу тут жодних ускладнень для себе. Наркотики не про мене. Пити багато не п'ю. Мушу ж я хоч трохи поразважатись.
— Прекрасно,— похвалила Діта,— тепер продовжимо про Дієра та Бенца. Дієр — більш слушний вибір, і я поясню чому. Дієр закоханий сам у себе і любить жінок. Для вас він зробить щось справді реальне. Підшукає хорошу роль, він досить розумний, щоб розгледіти ваш талант. А от Бенц не любить нікого, за винятком Елі Мерріона. До того ж він позбавлений смаку, не має ока на таланти. Бенц підпише з вами студійний контракт і залишить саму на себе нидіти. Так він чинить із власною дружиною, щоб та йому не докучала, їй перепадає багато роботи за добрі гроші, одначе виграшної ролі не дістається ніколи. Скіппі Дієр, якщо він кого любить, дещо зробить і для кар'єри.
— Звучить трохи бездушно,— зауважила Фалена.
Діта поплескала її по руці.
— Не брешіть мені. Хоч я лесбі, але також жінка. І я знаю акторів. Вони, байдуже, чоловіки чи жінки, щоб піднятися по сходах, підуть на все. Ми всі граємо на великі ставки. Чи ви маєте бажання з дев'ятої до п'ятої працювати в Оклахомі, чи вам хочеться стати кінозіркою і мешкати в Малібу? В анкеті я вичитала, що вам двадцять три роки. З скількома ви вже переспали?
— Вас також рахувати? — уточнила Фалена. — Мабуть, з п'ятдесятьма. Але з усіма тільки заради забави,— додала вона з глузливою винуватістю.
— Отже, коли буде ще кілька, це вас не травмуватиме,— зробила висновок Діта. — І, хтозна, може, й для них це буде якась забава.
— Знаєте,— сказала Фалена,— я б ніколи на таке не зважилась, якби не була така впевнена, що стану зіркою.
— Ну звісно! — підтримала Діта. — Ніхто з нас так би не робив.
— І ви самі? — розсміялася Фалена.
— Іншого вибору у мене не було,— зізналася Діта. — Так чинити мене змушував тільки мій всесильний талант, він набагато дужчий за мене.
— Біднесенька,— пошкодувала її Фалена.
На студії «Лоддстоун» Боббі Бенц, Скіппі Дієр і Мело Стюарт відбували нараду з Елі Мерріоном у його кабінеті. Бенц нетямився від люті.
— Цей дурний прутень залякує всіх до смерті, а потім накладає на себе руки.
— Мело,— звернувся Мерріон до Стюарта,— ваша клієнтка, гадаю, повертається назад до роботи?
— Звичайно,— відповів Мело.
— У неї немає додаткових вимог, їй не потрібно додаткового заохочення? — допитувався Мерріон рівним, крижаним голосом. Вперше Мело Стюарт усвідомив, що Мерріон розлючений.
— Ні,— відповів Мело,— вона готова розпочати роботу завтра.
— Прекрасно,— подав голос Дієр. — Нам ще вдасться не перебрати кошторис.
— Я хочу, щоб усі ви позатикали пельки і вислухали мене,— різко урвав Мерріон. І цей грубий окрик, такий безпрецедентний для Елі, змусив усіх заніміти.
Мерріон продовжував говорити звичним для нього негучним і приємним голосом, та ні в кого не залишалось жодного сумніву, що він розгніваний.
— Скіппі, яка нам, у біса, користь, що картина вкладається в кошторис? Вона нам уже не належить. Ми запанікували і допустилися грубої помилки. Всі ми винні. Картина належить не нам, а сторонній людині.
— «Лоддстоун» заробить купу грошей на прокаті,— подав голос Скіппі Дієр. — І вам перепадуть відсотки від прибутків. Ця оборудка, попри все, досить-таки вигідна.
— Але ж Де Лена матиме з того більше, ніж ми,— урвав його Бенц. — Це несправедливо.
— Річ у тому, що той Де Лена навіть пальцем не поворухнув, щоб вийти із скрутного становища,— сказав Мерріон. — Звичайно, наша студія має якісь там юридичні підстави, щоб повернути фільм назад.
— Правильно,— підхопив Бенц. — Пішов він до біса. Подаємо в суд.
— Спробуємо налякати його судом,— уточнив Мерріон,— а відтак запропонуємо угоду. Ми повертаємо йому гроші плюс десять відсотків від фактичних витрат.
— Елі,— розсміявся Дієр,— Моллі Флендерс не дасть йому погодитись на ваші пропозиції.
— Переговори поведемо з Де Леною напряму,— сказав Мерріон. — Гадаю, що зможу його переконати. — Якусь мить він помовчав. — Я телефонував йому, як тільки про все довідався. Незабаром він буде тут. І, знаєте, у нього є деякі переваги. Те самогубство надто грає йому на руку. Я не думаю, щоб він надто переймався можливим скандалом через судовий процес.
Кросс Де Лена, сидячи в апартаментах на даху готелю «Ксанаду», читав газетне повідомлення про смерть Сканнета. Все виходило бездоганно. Чистий випадок самогубства, дві прощальні записки при покійному це підтверджували беззаперечно. Для кримінальних експертів жодної можливості запідозрити підробку: Боз Сканнет не залишив по собі надто багато написаного від руки, а Леонард Cocca був фахівцем високого класу. Наручники на Сканнетових руках і ногах спеціально добирали не затісні, і від них не залишилося жодних слідів. Лія Вацці свою справу знав.